Олександр Валентинович Серединський,
заступник начальника відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області.
27 жовтня 2010 року сповнюється 40 років з часу створення Миколаївської обласної організації Національної Спілки художників України.Цього дня 1970 року відбулися збори художників м. Миколаїв, присвячені створенню творчої організації. З цією подією привітали миколаївських художників голова правління Спілки художників УРСР, народний художник УРСР В.З.Бородай, перший заступник голови правління Спілки художників УРСР О.Г.Данченко, заступник голови правління Спілки художників УРСР, голова правління художнього фонду УРСР В.М.Черніков. Головою правління обласної організації було обрано члена Спілки художників УРСР В.І.Лапіна, відповідальним секретарем – члена Спілки художників УРСР А.П.Завгороднього. До Миколаєва були запрошені відомі митці з різних регіонів СРСР. Так, перший голова правління обласної організації В.І.Лапін приїхав з Харкова, М.О.Ряснянський – з Кишинева, М.Ф.Бережний – з Омська. Були присутні також випускники навчальних закладів: Тбіліської державної академії мистецтв – І.Я.Булавицький, Ленінградського інституту живопису, скульптури і архітектури – Інна та Юрій Макушини, Київського державного художнього інституту – В.А.Ольшанський, Кишинівського художнього училища – С.Ф.Сенкевич, з Івана-Франковська приїхав М.І.Озерний. На розі проспекту Леніна та вулиці Інженерної було споруджено Будинок художника з першими творчими майстернями.
Миколаївськими митцями тільки за перший рік було організовано 4 виставки. Крім того, проводили лекції та організовували семінари вчителів малювання. Кораблі і корабели – такою, звичайно, була основна тематика миколаївських художників.
1972 року головою правління Миколаївської обласної організації Спілки художників УРСР було обрано Миколу Федоровича Бережного. Миколаївська організація була невелика за кількістю (на початку 1974 року налічувалось 18 членів Спілки), але тільки у 1973 р. було організовано 3 обласні, 14 групових та персональних виставок, миколаївські художники взяли участь у семи республіканських та двох всесоюзних художніх виставках. Також організовувались творчі виїзди художників до колгоспів області, численні зустрічі з глядачами, проведення семінарів, лекцій та бесід з різних питань образотворчого мистецтва, були встановлені ділові контакти з редакціями газет, радіо, телебачення щодо видання каталогів, буклетів, афіш, запрошень тощо.
У 1974-1975 рр. були створені галереї портретів передовиків сільського господарства Миколаївщини та ветеранів Великої Вітчизняної війни. Над створенням цих портретів плідно працювали художники Ряснянський, Козловський, Нікітін, Ольшанський, Семерньов, Бережний, Завгородній, Дацько, Золотухін та інші.
У першій половині 1970-х років створено ряд творів декоративно-прикладного мистецтва художників Михайла Озерного, Валентина Бондарчука та ін., а також значні твори монументального мистецтва: комплексний проект меморіалу Березнегувато-Снігурівської операції (художники Стешин, Семерньов, Купцов), пам’ятні знаки: «Танкісти» (скульптор Олег Здиховський), «Генералу Пушкіну» (скульптор Микола Ігнатьєв), «8-й армії генерала Чуйкова» (скульптор Анатолій Коптєв), «Воїн-визволитель» на кургані Слави у м. Нова Одеса (скульптори Юрій та Ірина Макушини), рельєф «Ольшанці» (скульптори Сопелкін і Коптєв) та ін. Художники вирішували завдання комплексного художнього оформлення громадських установ, таких як Будинок зв’язку, готель «Миколаїв», музеїв ім. 68 ольшанців та ім. Лягіна, бібліотеки ім. Ш.Кобера та В.Хоменка, ресторана «Каравела», кафе «Садко» та ін. Значну роботу проводила секція дитячого та шкільного виховання.
На 1 січня 1978 р. Миколаївська обласна організація Спілки художників УРСР налічувала 21 особу, серед них по творчих спеціальностях: живописців – 5, скульпторів – 5, графіків – 8, художнього декоративно-прикладного мистецтва - 3. З них мали почесні звання: заслужений діяч мистецтв УРСР – 1, заслужений художник УРСР – 2. Всі члени Спілки були забезпечені майстернями. Членів молодіжного об’єднання по Миколаївській обласній організації Спілки художників УРСР було 8.
На 1 січня 1987 р. у Миколаївській обласній організації Спілки художників УРСР вже було 33 члена, у тому числі по творчих спеціальностях: живописців – 9, скульпторів – 5, графіків – 10, плакатистів – 2, художнього декоративно-прикладного мистецтва – 3, мистецтвознавців – 1, оформлювачів – 3. З них мали почесні звання: заслужений діяч мистецтв УРСР – 1, заслужений художник УРСР – 3. Всі члени Спілки були забезпечені майстернями. Членів молодіжного об’єднання по Миколаївській обласній організації спілки художників УРСР було 10.
У 1976-1991 рр. колективом Миколаївської обласної організації Спілки художників УРСР була створена галерея флотоводців, пам’ятники адміралу С.О.Макарову (скульптори Коптєв та Сопєлкін), учасникам перших майовок у м. Миколаїв (скульптор Галина Мірошниченко), радянським воїнам-визволителям, композитору Римському-Корсакову (скульптор Олег Здиховський), робітникам міліції, які загинули в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн, П.П.Шмідту у м. Очаків, «Мауглі і Багіра», монумент Ленінському комсомолу (скульптори Юрій та Ірина Макушини) та ін. Тільки у 1987 р. у м. Миколаїв та області було організовано та проведено 32 групові та персональні виставки. Саме миколаївськими художниками були створені: музей суднобудування і флоту, дитяче містечко «Казка», новий залізничний вокзал, бульвари та сквери, оздоблені готелі, магазини, установи міста.
1993 р. було видано свідоцтво про реєстрацію Миколаївської обласної організації Спілки художників України, діяльність якої поширювалась на територію області. У 2000 р. Миколаївська обласна організація Спілки художників України була перейменована в Миколаївську обласну організацію Національної Спілки художників України (МООНСХУ).
У 1990-2000-ні роки обласна організація продовжувала організовувати групові та персональні виставки. Тільки увВиставковому залі МООНСХУ у 1997-2001 рр. було організовано 43 виставки. Крім того, виставки експонувались у приміщенні миколаївського міськвиконкому, редакції газети «Вечерний Николаев», у музеї ім. В.В.Верещагіна, галереї Києво-Могилянської академії, галереї «Імена» та ін. 2000 р. Миколаївська обласна організація Національної Спілки художників України відзначила 30 років своєї діяльності. У жовтні-листопаді 2000 р. була організована виставка миколаївських художників у м. Київ (260 робіт). Всього за 30 років існування організації було проведено більше 300 обласних та міських виставок. Був виданий ювілейний альманах «Сучасні миколаївські митці», у котрому були біографічні відомості художників, їх амплуа, почесні звання (у випадку наявності), головні виставки, у яких художники брали участь. Кожному художнику був присвячений окремий розворот, де крім особистих даних про митця наведені ілюстрації його творів. За останні роки були створені пам’ятники: М.Л.Фалєєву (2002 р., скульптор Віктор Макушин), Святителю Миколаю Чудотворцю (2005 р., скульптор І.Я.Булавицький), Г.О.Потьомкіну (2007 р., скульптор Віктор Макушин) та ін.
На сьогодні головою правління Миколаївської обласної організації Національної Спілки художників України є Приходько Олег Констянтинович (з 2005 р.), заступником голови правління – Матійко Олександр Васильович, відповідальним секретарем – Шевченко Тетяна Володимирівна. На 1 січня 2010 р. МООНСХУ нараховувала 60 членів (із них забезпечені майстернями – 58), у тому числі по творчих спеціальностях: живописців – 35, скульпторів – 4, графіків – 12, художнього декоративно-прикладного мистецтва – 6, мистецтвознавців – 2, оформлювачів – 1. У молодіжному об’єднанні – 16 членів.
В історії організації є народні художники України: А.Д.Антонюк, М.Ф.Бережний, М.О.Ряснянський; заслужені художники України: В.О.Бахтов, А.П.Завгородній, Ю.А.Макушин; заслужені діячі мистецтв України: І.Я.Булавицький, В.Е.Іваницький, Л.І.Іваницька, М.І.Озерний, О.К.Приходько, С.Ф.Сенкевич; заслужені працівники культури України: В.Д.Гудименко, С.М.Росляков; лауреати Національної премії ім. Т.Г.Шевченка: А.Д.Антонюк, М.І.Озерний, В.М.Семерньов, Ю.Т.Стешин.
Миколаївська обласна організація є часткою загальноукраїнської художницької Спілки, але такою суттєвою і ні на кого не схожою часткою, що її важко не назвати однією з перлин сучасної української художньої культури.