До 210-річчя від дня народження К.Х.Кнорре, астронома і геодезиста, першого директора Миколаївської астрономічної обсерваторії

Друк

Ірина Валентинівна Крикалова,
головний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

Миколаївська астрономічна обсерваторія - одна з найперших обсерваторій Російської імперії. Її збудування саме у Миколаєві пов’язано з інтенсивним ростом суднобудування у місті, розвитком і становленнямЧорноморського флоту на початку ХІХ ст. Морська астрономічна служба повинна була забезпечити флот морехідними мапами, вивіреними навігаційними приладами та хронометрами, а також навчити морських офіцерів астрономічним методам орієнтування на морі. Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор, адмірал О.С.Грейг, який сам приймав участь у бойових діяхЧорноморського флоту і сприяв його укріпленню, розумів, що без астрономічного забезпечення флот не може виконувати бойові завдання. 1820 року він звернувся до морського міністра Російської імперії маркіза І.І. де Траверсе, який також добре знав потреби флоту, з проханням про виділення коштів на будівництво обсерваторії та підбір кандидата на посаду морського астрономаЧорноморського флоту. За поданням де Траверсе імператор Олександр І дозволив будівництво у Миколаєві обсерваторії. Таким чином 27 травня 1821 року було засновано першу на півдні Росії морську астрономічну обсерваторію [1]. Знайшовся і кандидат на посаду директора обсерваторії: за рекомендацією астронома Дерптської обсерваторії Вільгельма Струве це місце посів Карл Кнорре, хоча на той час йому виповнилося лише дев’ятнадцять років і завершеної астрономічної освіти він не мав. Саме з ім’ям Карла Христофоровича Кнорре пов’язані п’ятдесят років роботи Миколаївської астрономічної обсерваторії.

Карл Кнорре народився 28 березня 1801 року у м. Дерпт (нині - м. Тарту в Естонії) у родині професора математики Дерптського університету Ернста Христофа Кнорре, який також виконував обов’язки астронома-спостерігача в астрономічній обсерваторії університету. 1817 року, при вступі до теологічного факультету Дерптського університету, Карл Кнорре крім офіційної програми почав самостійно вивчати математику та астрономію. Саме астрономія стала головною справою його життя [2].

Проект будівництва Миколаївської обсерваторії належав архітектору Ф.І.Вуншу, керував роботами гідротехник Б.Ф.Фан-дер-Фліс під контролем адмірала О.С.Грейга, який часто навідував будівельний майданчик [3]. У перші роки свого перебування у місті КарлКнорре до будівництва обсерваторії не залучався. Він викладав у штурманському училищі, проводив спостереження у астрономічній обсерваторії адмірала О.Грейга, який високо оцінював професійні якості молодого астронома, його точні виміри при визначенні довготи та широти під час складанні морехідних мап [4].

1825 року Кнорре отримав дозвіл на поїздку до Європи для ознайомлення з досвідом роботи найкращих астрономічних обсерваторій та отримання практичного досвіду та фахових знань, потрібних при обладнанні обсерваторії та установці головного інструменту - меридіанного кола. На цю подорож було виділено 1000 карбованців.17 травня 1825 адмірал О.Грейг у листі до К.Кнорре писав: «…найголовніші міста, в яких зобов’язані Ви оглянути кращі астрономічні установи суть: Відень, Мюнхен, Гота, Лондон, Копенгаген та Кенінгсберг, …намагатися зверх того з усією точністю, з усілякими подробицями, увагою розглянути усе то, що тільки до кращого та кориснішого удосконалення Миколаївської обсерваторії відноситися може і про зауваження при цьому Ваших з кожного місця доставляти мені відомості» [5]. Закордонна подорож Карла Кнорре тривала два роки (серпень 1825 року - серпень 1827 року) За цей час він відвідав Дерпт, Кенигсберг, Берлін, Галле, Гота, Геттинген, Гамбург, Лондон, Дублін, Париж, Мангейм, Шпейер, Карсруе, Штуттгарт, Тюбінгем, Мюнхен, Відень, Будапешт. Подорож, особливо перебування у Дерптській та Кенігсбергській астрономічних обсерваторіях, дали змогу молодому астроному отримати практичні навички роботи, налагодити зв’язки з найкращими майстернями астрономічних інструментів того часу, домовитися про виготовлення та поставку обладнання для Миколаївської обсерваторії [6].

У серпні 1827 року Карл Кнорре повернувся до Миколаєва. На той час крім викладацької роботи у штурманському училищі Кнорре опікувався питаннями, пов’язаними із завершенням будівництва обсерваторії. У цей час обсерваторія поповнилася астрономічним обладнанням та книгами, яких у 1828 році було виписано на 1018 карбованців 12 ½ к. [7]. Враховуючи, що роботи з будівництва обсерваторії ще тривали, комітет для вирішення справ по Чорноморському департаменту листом від 14 червня 1829 року № 3468 доручив астроному, колезькому асесору К.Кнорре наймати майстрових у Миколаєві та Одесі і купувати необхідні матеріали [8]. Миколаївська обсерваторія отримала дозвіл без мита ввозити інструменти та астрономічне обладнання з-за кордону [9].

К.Х.Кнорре у статті для Новоросійського календаря дав наступну характеристику Миколаївській обсерваторії 1843 року: «…облаштування її, на щастя, було доручено начальнику, який мав дуже високі знання не лише з астрономії, але й з математичних та фізичних наук, доклав усю старанність при спорудженні будівлі, яка б у повній мірі відповідала стану науки на теперішній час… Можна сміливо сказати, що без неусипної праці та особистої пильності адмірала Грейга Миколаївська обсерваторія не існувала би…» [10]. Обсерваторія була обладнана меридіанним колом Ертеля, пасажним інструментом, рефрактором Фраунгофера (основні астрономічні прилади), які не поступалися обладнанню кращих обсерваторій Європи  та допоміжними приладами [11].  

Астрономічна обсерваторія відіграла велику роль у справі наукового та практичного забезпечення потреб Чорноморського флоту, ставши астрономічним центром для моряків-гідрографів. Саме тут звірялися хронометри, компаси та інше обладнання, необхідне для мореплавства. Обсерваторія керувала гідрографічними роботами: вивченням та описом морів, вимірюванням глибин, складанням лоцій, усі офіцери-штурмани Чорноморського флоту були учнями Карла Кнорре. Розпочата у 1822 році робота з детальних вимірів Чорного, Азовського та Мармурового морів, а також проток, що їх пов’язують, та річок, що в них їх впадають, продовжувалась декілька десятиліть під керівництвом та за участю К.Кнорре. Тільки у 1822-1824 роках більше 20 пунктів узбережжя Чорного моря отримали астрономічне визначення. Для опису Азовського і Чорного морів, проведеного Є.Манганарі у 1826-1836 роках, було визначено за широтою і довготою 332 пункти, з них 74 - астрономічним способом (широта місця визначалася сектантом або переносним пасажним інструментом, довгота - за допомогою хронометрів). Разом з директором Чорноморського депо мап, капітаном другого рангу М.Бергом Карл Кнорре виправляв «робочі» морехідні мапи морів, які складали офіцери флоту. Ця велика робота продовжувалась тридцять років і завершилась створенням точних мап братами Манганарі [12].

Значну роботу виконував Карл Кнорре для Всеросійської метеорологічної служби. З 1824 року регулярно представляв до Академії наук щомісячні метеорологічні дані спочатку по Миколаєву, а потім по всьому південному краю. Але роботи з будівництва метеорологічної обсерваторії, яки почалися у 1832 року, завершені не були, і у 1839 році за відсутністю коштів будівля була розібрана. У 40-х роках ХІХ ст. знову постало питання про роботу обсерваторії. Академія наук Росії та астроном К.Кнорре надали свої плани та кошторис будівництва. Так, за розрахунками Карла Кнорре, вартість будівництва складала 13836 карбованців сріблом, на різні служби - 9706 карбованців сріблом, але і на цей раз будівництво було відкладено за відсутністю коштів [13].

Поряд з важливою практичною роботою, що проводилась Миколаївською обсерваторією, головний астроном багато займався й науковою. Карл Кнорре брав участь у міжнародному проекті Берлинської Академії наук зі складання атласу зоряного неба. У звіті щодо основної діяльності Миколаївської обсерваторії за 1832 рік Карл Кнорре відзначав: «перевірена проти неба мапа, складена мною за запрошенням Берлінської Академії наук» [14], у звіті за 1839 рік - зроблені астрономічні спостереження проходження зірок та планет меридіанним колом і сонячного затемнення 3 березня [15]. Ця робота тривала багато років, але саме 5-й аркуш мапи зоряного неба, складений Карлом Кнорре, відрізняється повнотою та точністю. Астроном визначив положення багатьох комет, у тому числі комети Галлея при її появі у 1835 році. Завдяки його розрахункам були відкриті дві малі планети - Астрея і Флора. Обсерваторія проводила регулярні роботи зі спостереження за зірками з метою вивчення їх координат та отримання точного часу [16].

Слід зазначити, що штатних працівників у Кнорре в обсерваторії не було, на той час так було прийнято і у більшості європейських обсерваторій.   Всі роботи виконував сам К.Кнорре за допомогою помічників – солдатів, яких направляли гарнізонні командири за вимогою вищого начальства. На роботу обсерваторії Морським відомством виділялося 5 тис. карбованців щороку [17]. Цих коштів було недостатньо, особливо це відчувалося у перші роки роботи. Багато грошей витрачалося на придбання обладнання, книг. Так, відповідно до кошторису на 1865 рік на купівлю книг та інструментів було виділено 1200 карбованців [18]. Карл Кнорре визначав, що брак коштів, інструментів, відсутність штату заважає проводити роботу Миколаївської обсерваторії на достатньому науковому рівні. Саме на це нарікав він у доповідній записці 1860 року щодо можливості підняття Миколаївської обсерваторії на рівень, що відповідає сучасним вимогам науки [19].

Незважаючи на всі труднощі, наукова робота миколаївського астронома була високо оцінена як у Росії, так і у Європі. 1828 року Карл Кнорре був обраний членом-кореспондентом Імператорської (Петербурзької) Академії наук Росії, 1839 року приймав участь у відкритті головної астрономічної обсерваторії Росії у Пулково, 1846 року  - обраний дійсним членом Російського географічного товариства, 1848 року - іноземним членом Англійського королівського астрономічного товариства, 1863 року - дійсним членом Німецького астрономічного товариства. К.Х.Кнорре був нагороджений орденами Російської імперії: 1837 року - Святого Станіслава 3-го ступеня, 1843 року - Святого Станіслава 2-го ступеня, 1858 року – Святої Анни 2-го ступеня, 1864 року – Святого Володимира 3-го ступеня, 1866 року - Святого Станіслава 1-го ступеня, 1870 року - орденом Святої Анни 1-го ступеня [20].  

У своєї науковій спадщині Карл Христофорович Кнорре залишив більше 70 повідомлень про спостереження затемнень Сонця, покриття Юпитера та зірок місяцем, проходження Меркурія по диску Сонця, спостереження комет, статей щодо виправлення зіркових мап, методи і результати визначення координат на суші та морі тощо [21].   

Життя Карла Христофоровича Кнорре п’ятдесят років було пов’язано з нашим містом, безумовно, він не стояв осторонь громадського життя Миколаєва. Так, Карл Кнорре приймав участь у розробці проекту статуту для міської гімназії, а також у заснуванні спеціальних класів для освіти юнкерів та унтер-офіцерів, влаштовував навчатися здібних дітей з малозабезпечених родин. Карл Кнорре багато років був головним повіреним Російського товариства страхування капіталів та майна на півдні Росії. Авторитет Кнорре був дуже високим, багато офіцерів призначали його своїм духівником. Дирекція благородного зібрання міста у 1859 році обрала Кнорре своїм почесним членом. Сам Карл Кнорре мав велику родину - шістнадцятеро дітей (був одружений тричі), всі його діти отримали освіту за кордоном, а один з синів, Віктор, продовжив сімейну династію астрономів [22]. 

1871 року за своїм проханням Карл Кнорре отримав відставку. У наказі по Морському відомству від 12 (24) червня 1871 року № 776 було вказано: «за відзнаки у службі … присвоїти звання тайного радника астроному Морської обсерваторії у Миколаївському порту Кнорре, зі звільненням за хворобою зі служби» [23].

У вересні 1871 року К.Х.Кнорре разом з родиною виїхав до Берліну, де прожив дванадцять років і помер 29 серпня 1883 року [24].

Карл Кнорре залишив добру пам’ять у науці, його діяльність на посаді директора Миколаївської обсерваторії заслуговує на високу оцінку. Завдяки його наполегливій праці багато було зроблено для розвитку Чорноморського флоту та астрономії.

Невелика морська обсерваторія, у витоків якої стояв Карл Христофорович Кнорре, стала науково-дослідним інститутом «Миколаївська астрономічна обсерваторія» з сучасним науковим обладнанням, який веде астрономічні дослідження та підтримує міжнародні зв’язки з обсерваторіями та астрономами різних країн.

У 2010 році мала планета, яка була відкрита Кримською астрофізичною обсерваторією та зареєстрована у міжнародному каталозі під номером 14339, отримала ім’я «Кнорре» на честь династії астрономів: Ернста Христофа Кнорре, його сина Карла Христофоровича Кнорре та онука Віктора Карловича Кнорре.

Список використаних джерел:

  1. Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль. Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 35.
  2. Там саме, с. 91, 135.
  3. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. Р-5830, оп. 1, спр. 26, арк. 21-23.
  4. Архів Миколаївської астрономічної обсерваторії (далі АМАО), оп. 2, спр. 4, арк. 5.   
  5. АМАО, оп. 2, спр. 9, арк. 1.
  6.  Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 42-52.
  7. АМАО, оп. 2, спр. 15, арк. 2.
  8. Там саме, спр. 21, арк. 3.
  9. Там саме, арк. 1.
  10.  ДАМО, ф. Р-5830, оп. 1, спр. 26, арк. 16-17.    
  11. Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль. Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 55-56.
  12. Мітковська Т.С. Миколаїв - центр розвитку гідрографії на Чорному морі у ХІХ ст. VІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Можливості Кіммерії. Миколаїв. 2008. - С. 110.
  13.  АМАО, оп. 2, спр. 145, арк. 6.
  14. Там саме, спр. 38, арк. 1 зв.
  15.  Там саме, спр. 70, арк. 1 зв.
  16. Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 69.
  17. Там саме, с. 54.
  18. АМАО, оп. 2, спр. 177, арк. 5.
  19. Там саме, спр. 161, арк. 1-2 зв.
  20. Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 93. АМАО, оп. 2, спр. 100, арк. 1; спр. 157, арк. 5.
  21. Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 76.
  22.  Там саме, арк. 77-78, 83-84, 89-90; АМАО, оп. 2, спр.157, арк. 2.
  23.  АМАО, оп. 2, спр. 192, арк. 1.
  24. Г.И.Пинигин, С.Ф.Эраль. Династия астрономов Кнорре, Николаев, 2009. - С. 88.