Ірина Валентинівна Крикалова Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

Миколаїв - місто потомствених суднобудівників. Місцевість, де розташо-ваний Миколаїв, довгий час знаходилась під владою турок. Війни за цю тери-торію слідували одна за другою. Результатом російсько-турецької війни 1768-1774 рр. став Кючук-Кайнарджийський мирний договір, за яким до Російської імперії відійшли території Південної України та Південного Бугу, фортеці Кін-бурн, Керч, Єнікале. На той час це забезпечувало Росії право вільного море-плавства на Чорному морі та вихід через чорноморські протоки. Потребу закрі-пити свої завоювання міг задовольнити тільки сильний військовий флот.

Організацією суднобудування і заснування флоту на Чорному морі за-ймався видатний державний і воєнний діяч Російської імперії Григорій Олекса-ндрович Потьомкін. Під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр., коли ви-никла гостра потреба у бойових кораблях для молодого Чорноморського флоту, губернатор Новоросійського краю Г.О.Потьомкін розпочав пошук зручного мі-сця для будування нової верфі (Херсонська верф не задовольняла потребам флоту). Невдовзі один з його підлеглих, крігс-комісар М.Л.Фалєєв, запропону-вав вільну ділянку при злитті річок Південний Буг і Інгул, де 21 липня 1788 ро-ку було закладено нову суднобудівну верф, а ще через рік і місто Миколаїв (са-ме з цього часу і починається історія заводу ім. 61 комунара). Спорудження ве-рфі і міста, яке здійснювалось на кошти Чорноморського Адміралтейського управління, доручили М.Л.Фалєєву. Спочатку воно забудовувалось на лівому березі річки Інгулу, центральну частину його займала Адміралтейська верф із Слободою.

Потьомкін загорівся ідеєю "майбутнього грандіозного адміралтейства - гнізда нового російського Чорноморського флоту". Для виконання робіт зі збу-дування верфі будівельнику І.В.Соколову було виділено робітничу силу: 90 те-слярів і 28 каменярів. Землекопні та інші малокваліфіковані роботи виконували 140 невільника та 129 полонених турок. З Херсона привезли необхідний рема-нент і обладнання. 2 вересня 1790 р. для організації роботи на новозаведеній верфі Г.О.Потьомкін направив двох штаб-офіцерів, сім обер-офіцерів, чотирна-дцятьох унтер-офіцерів та бухгалтера. 29 серпня 1791 р. Г.О.Потьомкін писав М.Л.Фалєєву: "Поспішайте зі спорудженням Миколаєва. Ти не можеш собі уявити, наскільки він потрібен. Від цього, крім того, залежить честь моя і Ми-колаївської верфі, мало кому відомої…".

Понад 3 тисячі осіб (з 10 тисяч населення міста) становили казенні майс-трові-суднобудівники. Їх купували у поміщиків центральних губерній Росії, під конвоєм доставляли на верф і зараховували на військову службу строком на 25 років. Шлях був довгий, годували погано, багато людей хворіло, помирало. Так, взимку 1789 року з Харкова до Миколаєва вийшла партія рекрутів у складі 1970 осіб, а к роботі на верфі після виснажливого переходу приступило лише 1320 чоловік. Казенного житла в місті ще не було, прибулих на роботу розселяли у землянках і куренях поруч з верф'ю. У 1790 році в Миколаєві вже була 61 зем-лянка та 50 куренів, в яких проживало по 15 і більше осіб. У 1792 році в місті почали з'являтися перші казарми для адміралтейських майстрових. Одночасно з роботою на верфі майстрові відбували і військову муштру, призначались у наряди та караули. Їх робочий день тривав 16-17 годин, вихідних вони не мали. Поділялися на роти, а з 1827 року на робочі екіпажі. Непосильна праця, мушт-ра, погане харчування, побої, епідемії і відсутність будь-якої медичної допомо-ги призводили до високої смертності. Тільки з 1 квітня по 1 липня 1790 року на верфі померло 547 теслярів. Багато майстрових не витримували нужденного життя і тікали з будівництва. Тих, кого ловили, піддавали тілесним покаранням. На верфі були також вільнонаймані майстрові, які працювали від підрядників. Так, у грудні 1790 року на верфі працювало від підрядників 706 робітників, у квітні 1791 року їх нараховувалось 624.

Незважаючи на великий приплив бажаючих оселитися в Миколаєві, ро-бочих рук в адміралтействі не вистачало. За розпорядженням Г.О.Потьомкіна до Миколаївського адміралтейства у 1790 року були приписані селища Богояв-ленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ, Знам'янка і Богданівка з метою забезпечення верфі робочою силою, "щоб при нестачі адміралтейських майст-рових і при цілковитій неможливості здобувати не тільки їх, а взагалі робочі руки в новому завойованому безлюдному краї, використовувати поселенців у кораблебудівні, теслярські та інші роботи". Ця категорія робітників були чор-норобами, вони займалися вантаженням і перевозкою лісу, інших матеріалів. У 1792 році адміралтейських поселенців налічувалось 4346 душ, а в 1794 році їх було вже 5500. До роботи в Адміралтействі залучали ще й каторжників, які ви-конували найбільш важку та брудну працю: ломку каменя, земляні роботи.

Менше ніж через рік на верфі вже ремонтували парусні кораблі та гребні судна, почалося спорудження 5 елінгів зі стапелями для закладки суден, а в грудні 1789 року, ще недобудована, вона була вже готова до початку будівниц-тва великого судна. У зв'язку з цим 6 грудня 1789 року М.Л.Фалєєв писав По-тьомкіну: "… елінгів стільки зроблено, що можна судно закладати і будувати його, між цім і елінг завершати. Для будування цього судна лісу достатньо за-готовлено, заліза є 3600 пудів і дошки, коли потреба буде, підвезуть…"

Перше судно - "Святой Николай" було закладене на верфі 5 січня 1790 року, 30 червня його корпус почали обпалювати смолою, а день 25 серпня 1790 року став святом для робітників верфі та мешканців міста - корабель був спу-щений на воду. Виводив у море 44-гарматний фрегат капітан першого рангу І.Т.Овцин. Саме цій корабель поклав початок спорудженню у Миколаєві вели-ких парусних військових кораблів. Адмірал Ф.Ф.Ушаков, який у лютому 1790 року був у місті, оглянув кораблі, що будувалися, і доповів урядові, що "оные по замечанию моему будут весьма хороши".

На 20-ті роки ХІХ століття припадає початок будівництва в місті перших пароплавів - "Везувия" (1820 р.), "Метеора" (1825 р.), "Громовержца" (1829-1830 рр.). Миколаїв став основною суднобудівною базою Чорноморського флоту.

Заснування, становлення та подальший розвиток міста Миколаєва тісно пов'язані з діяльністю верфі на Інгулі, перетвореною на Адміралтейство. У 1910 році Миколаївське адміралтейство було закрито, 5 листопада 1911 року на його базі Російським суднобудівним товариством був створений завод "Руссуд", у лютому 1918 року відбулася його націоналізація, у лютому 1930 року - перейменування на суднобудівний завод ім. 61 комунара.

Суднобудівний завод ім. 61 комунара нагороджений двома орденами Леніна ( у квітні 1963 р. та листопаді 1985 р.). І сьогодні славна історія верфі на Інгулі продовжується працівниками заводу.