Олександр Валентинович Серединський,
заступник начальника відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області.
17 березня 1918 року німецько-австрійські війська увійшли до Миколаєва. У місті був встановлений окупаційний режим, почались пограбування та розстріли. З думкою представників Центральної Ради німецьке командування не рахувалось.
29 квітня 1918 року на Конгресі організації партії Українських хліборобів-землевласників у Києві гетьманом України був проголошений генерал Павло Скоропадський. Центральна Рада була розпущена, нове керівництво України фактично опинилось в залежності від німецької влади. 10 червня комісар м.Миколаїв Шатоха оголосив населенню міста про призначення його представником германської влади у м. Миколаїв та про визнання німцями гетьмана П.Скоропадського. Отаманом міста був призначений Черепанов. Ще раніше у Миколаєві була розпущена демократична дума, обрана на підставі закону Тимчасового уряду у 1917 році і відновлена царська цензова дума складу 1916 року.
Хоча за доби Гетьманату і були проведені суспільно значущі заходи, а саме: вдосконалено грошову систему (запроваджено гривню), засновано низку українських банків, відремонтовано значну частину залізничного полотна і мостів, реорганізовано і зміцнено державний флот, однак спроби П.Скоропадського відновити поміщицькі маєтності, а також жорстокі німецькі реквізиції спричинили масові селянські виступи, які жорстоко подавлялись окупантами. Так, наприклад, 3 травня 1918 року у с. Баратівка Херсонського повіту німці піддали знущанням селян, які розгромили поміщицький маєток, і зажадали "... щоб на 4 травня все майно було повернено з 100% надбавкою".
На підприємствах і фабриках був ліквідований 8-годиний робочий день. Влітку 1918 року в м. Миколаїв різко скоротилось постачання населення хлібом. У липні продовольчий відділ Миколаївської міської управи запропонував подати на схвалення міській думі обов'язкову постанову про порядок користування картками на одержання хліба, у вересні були підвищені ціни на хліб до 48 копійок за фунт. У Миколаєві закривались заводи і фабрики, росла кількість безробітних.
Тяжке економічне становище робітників викликало серед них протест: 10 липня застрайкували робітники гільзової фабрики "Якір", які висунули економічні вимоги, 19-21 липня відбувся страйк залізничників на лінії Миколаїв-Одеса. Німецькі окупанти застосували репресії до невдоволених: 14 червня германське командування своєю постановою заборонило проведення багатолюдних зборів з політичних питань, 2 серпня був виданий наказ по м. Миколаїв про розстріл громадян, які зберігали зброю, будинки їх спалювали, 29-30 серпня у місті були проведені масові арешти і обшуки.
Під час перебування при владі уряду П.Скоропадського сталися і позитивні зміни, особливо в області освіти і культури. Так, в м. Миколаїв діяли не тільки нижчі навчальні, а й середні заклади - гімназії, реальне училище, чоловіче комерційне училище, торгівельна школа та ін. Проводилась українізація шкіл, Миколаївського учительського інституту. Активно займалась культурно-просвітницькою діяльністю Миколаївська організація "Просвіта", у місті діяли 3 музеї.
Однак тяжке економічне становище більшості населення, залежність уряду П. Скоропадського від германської окупаційної влади призвели до того, що від гетьмана відвернулась значна частина народу та політичних партій України. 13 листопада 1918 року на таємних зборах опозиційного Українського Національного Союзу за участю селянської спілки, профспілки залізничників і командирів загону січових стрільців було створене нелегальне урядове формування - Директорія, яка очолила боротьбу проти гетьмана.
Революція, що спалахнула у Німеччині у листопаді 1918 року, зумовила падіння уряду П.Скоропадського. 14 грудня 1918 року гетьман змушений був зректися від влади, передавши її своєму уряду, який у свою чергу передав повноваження Директорії. 19 грудня 1918 року Директорія урочисто в'їхала до Києва, де була відновлена Українська Народна Республіка.
До Миколаєва на початку грудня 1918 року прибули французькі й англійські кораблі. Представники Антанти заявили, що Миколаїв знахо-диться у сфері їхнього впливу.
Водночас у Миколаєві зріс вплив українських національних організацій, які 11 грудня 1918 року відновили демократичну думу. Представники гетьманської влади втекли з міста, а цензова дума склала свої обов'язки. 17 грудня Миколаївська рада українських об'єднаних організацій прийняла платформу Директорії, війська якої увійшли на територію північніше Вознесенська.
Наш край, як і вся Україна, стояв на порозі нових випробувань…