До дня Державного прапору України

Друк

Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та
та використання документів
Держархіву Миколаївської області

Найдавніші українські прапори були трикутно-клинової форми, на рубежі XIII-XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства - блакитна з золотим левом. За козацько-гетьманської доби з'явився новий характерний прапорний колір, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша - червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга - з зображення герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий. Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна - полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зоображенням. Великий Прапор Запорізької Січі був червоним, на лицевій стороні - білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній - білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була білою з зображенням святого Миколи. З упадком Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

Далі
 

До 110-річчя відкриття миколаївської водолікарні

Друк

Ю.О.Бугаєвська
провідний спеціаліст відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

110 років тому Миколаїв прикрасився величною спорудою, яка була передбачена для благородної мети – оздоровлення людей. Проект зведення виконано дуже майстерно - будівля й досі є однією з найкращих в Миколаєві.

Це був приватний заклад лікаря-гідропата Михайла Григоровича Кенігсберга. Михайло Григорович (1879 – І п. ХХ ст.) був одним із розпорядників санаторію «Сухий фонтан»,  дійсний член відділу Російського товариства «Охорона народного здоров’я» та спілки миколаївських лікарів, після відкриття власного гідропатичного закладу, набув особливої знаменитості на півдні України [1].

Водолікарня Кенігсберга була побудована на тихій, зеленій околиці міста Миколаєва, неподалік від Бузького лиману. Побудова велася за проектом одеського інженера І.Рейхенберга та за наглядом миколаївського міського архітектора Е.Штукенберга. Майстерне виконання форм східної архітектури Єгипту та середньовічної Іспанії надає нам право віднести монументальну двоповерхову споруду до числа найкращих пам’яток архітектури рубежу ХІХ-ХХ ст. Відвідувачів вражали витонченість внутрішнього оздоблення та технічні удосконалення для гідролікування. Шлях розпочинався з великої приймальні, обставленої м’якими, розкішними меблями, поруч розташований кабінет головного лікаря, далі електрична ванна з масивним апаратом для вуглекислих процедур. Гідропатична зала була прикрашена витонченим оздобленням – ліпленням. На другому поверсі  розташовано 14 номерів з м’якими меблями для відпочинку.

Далі
 

До 140-річчя створення ракетного заводу у Миколаєві

Друк

М.О.Мельник
начальник відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

Питання про створення у Миколаєві ракетного заводу постало після завершення Кримської війни. Ракетний завод у Санкт-Петербурзі через відсутність державних замовлень прийшов у занепад і його командир, відомий вчений і винахідник в області артилерії та ракетної техніки генерал-лейтенант Константинов Костянтин Іванович, який протягом кількох років займався розробкою проекту нового вдосконаленого ракетного заводу, створенням високомеханізованого та автоматизованого обладнання для нього, пошуком нових оптимальних конструкцій бойових ракет та покращенням технології їх виготовлення, обрав саме Миколаїв для його розташування. Місце на півдні Росії було обрано не випадково: кліматичні умови Санкт-Петербургу змушували застосовувати для обігріву заводу пічі з відкритим вогнем, що було вкрай небезпечно з огляду на безпеку. Після схвалення морським міністерством та особливою імператорською комісією проекту нового заводу імператор Олександр ІІ 24 листопада 1862 року дозволив відкрити новий ракетний заклад у Миколаєві.

 

Далі
 

До 110-річчя створення у Миколаєві музею природи «Акваріум» (нині Миколаївський зоопарк)

Друк

І.В.Крикалова
Провідний спеціаліст відділу інформації
та використання документів держархіву
Миколаївської області

Зоологічні сади беруть свій початок з далекого минулого: у середині ХVІІІ – на початку ХІХ ст. було засновано зоопарки в Угорщині, Австрії, Англії, Франції, Росії.

Миколаївський «Акваріум» був заснований міським головою М.П.Леонтовичем у 1901 році як приватна колекція і розміщувався у невеликій кімнаті його будинку. Основу експозиції становило зібрання акваріумних рибок, звідки й назва - «Акваріум». Акваріум був обладнаний на достатньому технічному рівні того часу. Вже у дореволюційні часи колекція була широко відома у Росії та Європі, М.Леонтович постійно публікував статті з акваріумістики, був активним членом Миколаївського товариства любителів природи [1].

Далі
 

До 120-річчя створення М.М. Аркасом опери «Катерина»

Друк

А.В.Яковлева
Провідний спеціаліст
відділу інформації та використання документів
держархіву Миколаївської області

Аркас МиколаМиколайович– український історик, композитор, громадсько-політичний діяч – народився 7 січня 1853 року в м.Миколаїв, у родиніадміралаЧорноморського флоту, Миколаївського військового губернатора Миколи Андрійовича Аркаса [1].Перші паростки патріотичних почуттів у синовому серці випестувала мати, Софія Петрівна (уроджена Богданович), яка ніколи не забувала про своє козацьке походження, добре знала українську мову, народні звичаї, фольклор [2]. За традицією багатьох аристократичних сімей М.М.Аркас навчався у Петербурзькому навчальному закладі закритого типу – училищі правознавства. У 1870 році закінчив Одеську приватну гімназію Стародупцева.Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського – українського композитора, диригента, письменника – почав самотужки оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками і писати музику.Подальше навчанняна природничому відділі фізико-математичногофакультетуНоворосійського університету в Одесістало вирішальним для формування світогляду, політичних переконань та художніх поглядів Миколи Аркаса [3].

Далі
 
Більше статтей...


Сторінка 18 з 28

Анонси

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер