Жінки у складі демократичної Миколаївської міської думи

Print

провідний спеціаліст відділу
інформації та використання
документів держархіву
Миколаївської області
Ганна Іванова

       15 квітня 1917 р. Тимчасовий уряд видав Постанову «Про проведення виборів гласних міських дум» і «Тимчасові правила щодо проведення виборів гласних міських дум». Уперше в колишній Російській імперії впроваджувалось демократичне, пряме і рівне виборче право. Обирати й бути обраним до органів міського самоврядування могли усі громадяни чоловічої та жіночої статі усіх національностей та віросповідань, які досягли 20 років. Під час складання списків ці особи повинні були мешкати у цьому місті, або мати в ньому домівку, або інші заняття, пов’язані з містом. Кожен виборець мав один голос [1].

       За доби Української Центральної Ради в Миколаєві основні важелі управління зосереджувалися в руках гласних демократичної Миколаївської міської думи, котра 15 листопада 1917 р. визнала Центральну Раду як вищий краєвий орган влади в Україні. Склад Демдуми було обрано на найдемократичніших за всю історію громадського самоуправління Миколаєва виборах, що відбулися 13 серпня 1917 р. Зі 102-х гласних Демдуми 63 представляли партію соціалістів-революціонерів, 15 – соціал-демократів, 9 – єврейську громаду, 5 – партію Народної свободи, 3 – Союз домовласників, по одному – інші політичні партії та громадські організації Миколаєва [2]

Read more...
 

Червоний терор на Миколаївщині у 1919 році

Print

Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

Тема червоного терору на Миколаївщині у 1919 році практично недосліджена в історичній літературі. У книзі Мельгунова Сергія Петровича є окремі відомості з цього питання [1, с. 132, 150, 155, 182, 193]. Питанню загибелі миколаївського градоначальника Мязговського Олександра Івановича в 1919 році присвятив свою публікацію старший науковий співробітник Миколаївського обласного краєзнавчого музею Піскурьов Сергій Євгенович [2, c. 16-17].

15 березня 1919 року в м. Миколаїв була установлена радянська влада[3,  с. 112]. З перших днів більшовики стали проводити репресивну політику «диктатури пролетаріату» до основної маси населення. На підставі відношення виконавчого комітету Ради робітничих депутатів м. Миколаїв від 20 березня 1919 року Миколаївською міською думою на засіданні від 22 березня 1919 року було прийнято постанову про здачу всіх міських справ Миколаївській Раді робітничих депутатів з 24 березня, тобто більшовики фактично примусили Миколаївську міську думу розпуститись [4, арк. 3]. Опираючись на      військово-революційні комітети (ревкоми), які створювались на місцях, та на комітети бідноти більшовики за російським шаблоном почали запроваджувати економічний курс під назвою «воєнний комунізм». Його складовими частинами були: націоналізація всіх підприємств, заборона свободи торгівлі, згортання грошового обігу, запровадження карткової системи розподілу продуктів, мілітаризація народного господарства, встановлення державного контролю за виробництвом, запровадження загальної трудової повинності, уведення продовольчої розкладки, яка передбачала запровадження монополії на торгівлю хлібом, штучне утримання твердих цін, формування продовольчих загонів для примусової хлібозаготівлі. Українським селянам така політика не сподобалася. Навесні 1919 року селянські повстання охопили більшу частину території Півдня України від Черкас та Катеринослава до Херсона та Миколаєва [5, c.310-312]. На початку травня 1919 року більшовиками з допомогою Кримського полку було придушено повстання селян в с. Пересадівка (нині Вітовського району Миколаївської області). Чотирьох керівників повстання було заарештовано та відправлено до Миколаєва [6].

Read more...
 

З історії Новополтавського єврейського сільськогосподарського технікуму (інституту) Новобузького району Миколаївської області у 1924-1934 роках

Print

Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

У квітні 1923 року XIIз’ізд РКП(б), засудивши «місцеві націоналізми», оголосив російський великодержавний шовінізм найбільшою небезпекою. Було оголошено політику коренізації, яка на підвладній Москві території України мала два чітко виражених аспекти. Перший був пов’язаний з упровадженням української мови в діяльність державних органів і закладів, у громадське життя, із розвитком національної культури і традицій (українізація). Другий зі створенням необхідних умов для всебічного розвитку національних меншин. Величезну роль у формуванні національної самосвідомості, зберігання і збагачення національно-культурної спадщини будь-якого народу відіграє національна освіта. То ж до позитивних процесів, викликаних політикою коренізації, слід віднести формування мережі національних шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, що, як справедливо зауважила О.В.Войналович, була «основою для національного і культурного відродження всіх народів, що проживали на території України» [1].

Read more...
 

З історії діяльності Миколаївської та Очаківської митних застав

Print

Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів держархіву
Миколаївської області

Миколаївська митна застава була створена 225 років тому, відповідно до іменного імператорського указу від 22 листопада 1793 року, тобто майже одночасно із заснуванням міста Миколаєва [1].

Розвиток митної інфраструктури півдня Російської імперії кінця XVIII ст. знаходився в нерозривному зв’язку з політичною зовнішньо-економічною ситуацією на той час. Саме політичні відносини з європейськими державами і зовнішньоекономічні фактори, перш за все – торгівельні, визначали митну політику держави, митні тарифи, розташування і розмір штатів митних органів.

Read more...
 

Миколаївський губернський революційний трибунал. 1922 рік.

Print

Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

Перші революційні трибунали (ревтрибунали, ревтриби) були створені більшовицькою владою відповідно до Декрету про суд від 22 листопада 1917 року для боротьби з особливо важливими справами: контрреволюцією, спекуляцією, мародерством, саботажем та ін. 1918 року на революційні трибунали було покладено розгляд справ про шпіонаж, погроми, хабарництво, зловживання владою. Під час проведення розслідувань та винесення вироків революційні трибунали керувалися «революційним сумлінням та правосвідомістю».

В Україні революційні трибунали були створені на початку січня 1918 року і діяли на підставі прийнятого Народним Секретарством спеціального положення «Про порядок створення на території України робітничих і селянських повітових і міських трибуналів, їхні завдання і функції». До складу революційного трибуналу входили голова, два його заступники та члени, обрані місцевими радами терміном на 6 місяців. Дізнання й попереднє слідство здійснювали слідчі комісії силами особливих народних слідчих (оснарслідів), котрі мали право проводити огляди, обшуки, виїмки в усіх державних та приватних установах та організаціях, викликати на допит, затримувати обвинувачених тощо.

Read more...
 


JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL

Пошук