Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

У квітні 1923 року XIIз’ізд РКП(б), засудивши «місцеві націоналізми», оголосив російський великодержавний шовінізм найбільшою небезпекою. Було оголошено політику коренізації, яка на підвладній Москві території України мала два чітко виражених аспекти. Перший був пов’язаний з упровадженням української мови в діяльність державних органів і закладів, у громадське життя, із розвитком національної культури і традицій (українізація). Другий зі створенням необхідних умов для всебічного розвитку національних меншин. Величезну роль у формуванні національної самосвідомості, зберігання і збагачення національно-культурної спадщини будь-якого народу відіграє національна освіта. То ж до позитивних процесів, викликаних політикою коренізації, слід віднести формування мережі національних шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, що, як справедливо зауважила О.В.Войналович, була «основою для національного і культурного відродження всіх народів, що проживали на території України» [1].

Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів держархіву
Миколаївської області

Миколаївська митна застава була створена 225 років тому, відповідно до іменного імператорського указу від 22 листопада 1793 року, тобто майже одночасно із заснуванням міста Миколаєва [1].

Розвиток митної інфраструктури півдня Російської імперії кінця XVIII ст. знаходився в нерозривному зв’язку з політичною зовнішньо-економічною ситуацією на той час. Саме політичні відносини з європейськими державами і зовнішньоекономічні фактори, перш за все – торгівельні, визначали митну політику держави, митні тарифи, розташування і розмір штатів митних органів.

Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

Перші революційні трибунали (ревтрибунали, ревтриби) були створені більшовицькою владою відповідно до Декрету про суд від 22 листопада 1917 року для боротьби з особливо важливими справами: контрреволюцією, спекуляцією, мародерством, саботажем та ін. 1918 року на революційні трибунали було покладено розгляд справ про шпіонаж, погроми, хабарництво, зловживання владою. Під час проведення розслідувань та винесення вироків революційні трибунали керувалися «революційним сумлінням та правосвідомістю».

В Україні революційні трибунали були створені на початку січня 1918 року і діяли на підставі прийнятого Народним Секретарством спеціального положення «Про порядок створення на території України робітничих і селянських повітових і міських трибуналів, їхні завдання і функції». До складу революційного трибуналу входили голова, два його заступники та члени, обрані місцевими радами терміном на 6 місяців. Дізнання й попереднє слідство здійснювали слідчі комісії силами особливих народних слідчих (оснарслідів), котрі мали право проводити огляди, обшуки, виїмки в усіх державних та приватних установах та організаціях, викликати на допит, затримувати обвинувачених тощо.

Марина Мельник, начальник  відділу
інформації та використання документів
державного архіву Миколаївської області

Після Другої світової війни в СРСР в рамках здійснення політики відновлення економіки було здійснено спроби реалізації низки програм, зокрема, програми розвитку бавовництва у південних районах УРСР та північних районах Криму на початку 1950-х рр. одночасно із будівництвом Південно-Українського і Північно-Кримського каналів та системи зрошування. Планами масштабного гідротехнічного будівництва передбачалося здійснювати зрошення у самотічний спосіб, а решти – за допомогою забору води із Каховського водосховища водонасосними станціями. 1950 року було створено Міністерство бавовництва СРСР.

На підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 30 травня 1950 року у червні того ж року були утворені Миколаївське обласне управління бавовництва та 7 районних відділів бавовництва: Березнегуватський, Варварівський, Жовтневий, Новоодеський, Очаківський, Привільнянський, Тилігуло-Березанський. Обласне управління перебувало у віданні Міністерства бавовництва УРСР і займалось організацією вирощування бавовника у бавовносіючих колгоспах Миколаївщини, керувало роботою районних відділів бавовництва та 28 машинно-тракторними станціями. Районні відділи бавовництва здійснювали керівництво і контроль за роботою колгоспів, що спеціалізувалися на вирощуванні бавовни.