До 120-річчя створення у Миколаєві телефонної мережі

Print

Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та використання
документів Держархіву Миколаївської області

Документів, що розповідають про створення та роботу телефонної мережі у період до 1917 року, збереглося небагато. У держархіві області є фонд Миколаївської телефонної мережі, перші документи якого датовані 1902-м роком. Хоча відомо, що телефонне сполучення Миколаєва відкрито 1 січня 1890 року на кошти уряду. Перші телефони з'явилися у канцелярії міської думи, конторі доглядача комерційних пристаней, конторі міської лікарні, 1-ї Адміралтейської частини поліції.

1902 року до штату урядової телефонної мережі входили завідувач мережею (він же механік), наглядачі, поштово-телеграфні чиновники, майстер, сторожа та постійні робітники.

Далі
 

До 205-річчя з дня народження М.П. Манганарі

Print

Олександр Валентинович Серединський,
заступник начальника відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області.

Михайло Павлович Манганарі – дворянин, виходець із сім’ї греків-емігрантів, народився у 1804 р. в м. Євпаторія. У 1815 р. він поступив на флотську службу гардемарином, менше ніж через шість років служби на Чорноморському флоті Михайлу Павловичу присвоїли чин мічмана. Російсько-турецьку війну 1828-1829 рр. М.П.Манганарі зустрів вже лейтенантом. Під час нічного бою 27 липня 1828 р. проти турецької флотилії поблизу фортеці Варна був поранений, за що нагороджений орденом Св. Георгія 4-го класу. Потім він брав участь в облозі й захопленні Варни, за спалення в Пендераклії турецьких лінейного корабля і корвета Манганарі відзначили орденом Св. Володимира 4-го ступеня «з бантом». Після закінчення російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Михайло Павлович присвятив себе гідрографії. Він займався описанням берегів Чорного та Азовського морів, 1 січня 1837 р. за відмінну службу одержав чин капітана-лейтенанта, у 1842 р. був нагороджений орденом Св. Станіслава 2-го ступеня.

Далі
 

До 95-річчя відкриття у Миколаєві трамвайного руху

Print

Ірина Валентинівна Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

Розвиток промисловості і торгівлі наприкінці ХІХ ст. призвели до необхідності поліпшення транспортного обслуговування населення Миколаєва.
1 лютого 1895 р. Миколаївське міське громадське управління уклало контракт з Бельгійським акціонерним товариством трамваїв на будівництво у м. Миколаїв кінно-залізничної дороги або, скорочено, «конки».
Будівництво рельсових шляхів «конки» продовжувалося приблизно два роки. 25 липня 1897 р. був відкритий рух кінно-залізничної дороги по лінії Привозний ринок – Військовий ринок – 3-я Воєнна вулиця, пізніше по лініях: Спаське – Елеватор і Вокзал – Міська лікарня.
У 1902 році довжина шляхів «конки» склала 13,8 км, котрими курсувало 22 зимових та 30 літніх вагонів. У літніх відкритих вагонах було 20 місць для сидіння, а на площадках розміщувалися ще 15 пасажирів. У зимових вагонах було 16 місць для сидіння, 12 пасажирів розміщувалися на площадках. Кінний парк кінно-залізничної дороги складався з 200 коней.
Безперечно, такий вид транспорту не міг задовольнити потреби мешканців міста у транспорті. Питання будівництва електричного трамвая довгий час обговорювалося у Миколаївській міській думі. Головною перешкодою при розгляді цього питання виступав факт наявності у місті кінно-залізничної дороги, яку необхідно було викупити у Бельгійського акціонерного товариства за 400 тис. карбованців. Зрештою «конка» була викуплена, перебудовані старі рельсові шляхи та прокладені нові загальною довжиною 22,5 версти (1 верста дорівнює 1,0668 км), протягнуто 21 км контактного дроту, завершені роботи з будівництва трамвайного депо, адміністративного корпусу, майстерень електропідстанції та інших споруд (будинок трамвайної підстанції, споруджений у стилі «модерн», досі знаходиться на розі проспекту Леніна та вулиці Радянської.

Далі
 

Нагорода за хоробрість (до 230-річчя встановлення ордена Святого Георгія)

Print
Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та використання
документів Держархіву Миколаївської області

«Орден - знак, який жалували за особливі заслуги, або відзнака встановленої форми, яку носять на стрічці, ланцюзі або іншим чином» - таке визначення ордену надано в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона у 1897 році.

В дореволюційній Росії ордени за своїм значенням поділялись на такі категорії: 1) найпочесніші, які жалували лише царюючим особам; 2) родинні - для осіб, які належали царському дому та споріднених з ним; 3) ордени за заслуги та відзнаки. До третьої категорії належав орден Святого Георгія (військовий орден Святого великомученика і побідоносця Георгія), встановлений імператицею Катериною II 26 листопада 1769 року «для нагородження визначних військових подвигів та в заохочення у воєнному мистецтві».

Далі
 

До 270-річчя від дня народження Г.О.Потьомкіна, російського державного та військового діяча, засновника Миколаєва

Print

Ірина Валентинівна Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

Історія освоєння нашої місцевості та заснування міста Миколаєва тісно пов'язана з ім'ям Григорія Олександровича Потьомкіна.

Визначний державний і військовий діяч Російської імперії народився в с. Чижове у двадцяти верстах від Смоленська 13 (24) вересня 1739 року у родині відставного офіцера. Навчався у Москві, спочатку в приватному навчальному закладі в Німецькій Слободі, згодом - у Московському університеті, де був одним з найкращих студентів, згодом "розлінувався" і був відрахований з університету за "невідвідування".

Read more...
 


JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL

Пошук