Ірина Валентинівна Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області
Розвиток промисловості і торгівлі наприкінці ХІХ ст. призвели до необхідності поліпшення транспортного обслуговування населення Миколаєва.
1 лютого 1895 р. Миколаївське міське громадське управління уклало контракт з Бельгійським акціонерним товариством трамваїв на будівництво у м. Миколаїв кінно-залізничної дороги або, скорочено, «конки».
Будівництво рельсових шляхів «конки» продовжувалося приблизно два роки. 25 липня 1897 р. був відкритий рух кінно-залізничної дороги по лінії Привозний ринок – Військовий ринок – 3-я Воєнна вулиця, пізніше по лініях: Спаське – Елеватор і Вокзал – Міська лікарня.
У 1902 році довжина шляхів «конки» склала 13,8 км, котрими курсувало 22 зимових та 30 літніх вагонів. У літніх відкритих вагонах було 20 місць для сидіння, а на площадках розміщувалися ще 15 пасажирів. У зимових вагонах було 16 місць для сидіння, 12 пасажирів розміщувалися на площадках. Кінний парк кінно-залізничної дороги складався з 200 коней.
Безперечно, такий вид транспорту не міг задовольнити потреби мешканців міста у транспорті. Питання будівництва електричного трамвая довгий час обговорювалося у Миколаївській міській думі. Головною перешкодою при розгляді цього питання виступав факт наявності у місті кінно-залізничної дороги, яку необхідно було викупити у Бельгійського акціонерного товариства за 400 тис. карбованців. Зрештою «конка» була викуплена, перебудовані старі рельсові шляхи та прокладені нові загальною довжиною 22,5 версти (1 верста дорівнює 1,0668 км), протягнуто 21 км контактного дроту, завершені роботи з будівництва трамвайного депо, адміністративного корпусу, майстерень електропідстанції та інших споруд (будинок трамвайної підстанції, споруджений у стилі «модерн», досі знаходиться на розі проспекту Леніна та вулиці Радянської.