2023 року Україна та Республіка Польща спільно відзначають 160-у річницю Січневого повстання 1863-1864 років, яке є яскравим прикладом спротиву російському імперському режимові у ХІХ столітті. Повстання згуртувало поляків та українців і стало символом національної самосвідомості та боротьби за свободу і незалежність.

У журналі «Архіви України» вийшла стаття "Репресивна політика російського уряду щодо учасників рухів за відновлення державності Польщі (1830–1874 рр.)" Лариси Левченко, докторки історичних наук, директорки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

У дослідженні здійснено комплексний аналіз законодавчих і підзаконних актів Російської імперії, спрямованих проти учасників Листопадового (1830–1831) та Січневого (1863–1864) повстань, польських національно-визвольних і опозиційних рухів 1830–1874 рр. Публікацію підготовлено, у тому числі, за документами Державного архіву Миколаївської області.

З повним текстом статті ви можете ознайомитися на нашому сайті.

Ірина Крикалова
головний спеціаліст
відділу інформації та використання документів
державного архіву Миколаївської області

Перші профспілки на Миколаївщині виникли на хвилі масових страйків у листопаді 1905 року.

1917 р. під час Української революції розпочалася нова сторінка в історії профспілкового руху Миколаївщини. У м. Миколаїв на 01 квітня 1917 р. налічувалося 20 професійних та виробничих спілок загальною кількістю членів – 9627. Найбільш чисельними були спілки металістів (594 членів), будівельних робітників (2000 членів) та портових робітників (3386 членів).

Миколаївська професійна спілка робітників металістів була утворена у квітні 1917 р. і нараховувала 594 члени спілки, на 01 січня 1918 р. – 17200, на 01 квітня 1918 р. ­ 17570, на 01 січня 1919 р. – 10894, на 01 липня 1919 р. – 8843, на 01 січня 1920 р. – 4263, на 01 серпня 1920 р. – 6000, на 01 січня 1921 р. – 7689, на 01 серпня 1920 р. – 8000 [1, арк. 2].

У лютому 1918 р. була проведена об’єднана конференція фабрично-заводських комітетів та цехових комітетів заводів «Наваль» та «Руссуд» м. Миколаїв щодо передачі заводів радянській владі у місті [2, арк. 3-3 зв.].

Водночас з великими професійними спілками у м. Миколаїв розпочали діяльність багато невеликих профспілкових організацій, котрі об’єднували працівників споріднених професій. Так, у серпні 1918 р. був прийнятий статут професійної спілки працівників пралень та фарбувальників м. Миколаїв [3, арк. 157-158 зв.]. Статут професійного товариства «Спілка робітників друкарської справи» м. Миколаїв Херсонської губернії був затверджений Херсонським окружним судом 27 вересня 1918 р. У липні 1919 р. вказаною спілкою було запроваджено тарифні ставки для працівників [4, арк. 80-85, 108].

Г.А. Іванова,
провідний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

       Кенігсберги – одна з найбільш відомих єврейських родин в історії Миколаєва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Представники цієї родини лишили помітний слід в економічному та суспільно-політичному житті Миколаєва, в розвитку медицини.Різні аспекти та епізоди їх життя й діяльності висвітлено в роботах відомих миколаївських істориків-краєзнавців Ю. С. Крючкова, В. П. Чистова, Г. І. Чередниченко, В. В. Щукіна і А. М. Павлюка [1]. При цьому увагу дослідників здебільшого привертала діяльність найбільш помітного представника родини – Михайла Григоровича Кенігсберга, що є цілком справедливим. Але в тіні цієї визначної постаті лишилися інші представники родини, життя й діяльність котрих також є достатньо цікавими. Власне, на даний час відсутні дослідження, в яких було б представлено родинуКенігсбергів в цілому. Автором даної статті здійснено спробу на підставі архівних документів та інших джерел подолати цей недолік.

       Першим представником родини в Миколаєві був Герман Михайлович Кенігсберг. Ймовірно, він оселився тут не раніше кінця 50-х або початку 60-х рр. ХІХ ст., оскільки до 1859 р. заборонялося постійне проживання єврейських купців в Миколаєві та місцевостях, підпорядкованих Миколаївському військовому губернаторству. В ранніх документах прізвище записано як Кейнігсберг, пізніше (в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.) – Кенігсберг. У виявлених документах Г. Кенігсберг фіксувався під іменами Гершко (Гірш) або Герман, але його діти в подальшому офіційно писалися Григоровичами.

провідний спеціаліст відділу
інформації та використання
документів держархіву
Миколаївської області
Ганна Іванова

       15 квітня 1917 р. Тимчасовий уряд видав Постанову «Про проведення виборів гласних міських дум» і «Тимчасові правила щодо проведення виборів гласних міських дум». Уперше в колишній Російській імперії впроваджувалось демократичне, пряме і рівне виборче право. Обирати й бути обраним до органів міського самоврядування могли усі громадяни чоловічої та жіночої статі усіх національностей та віросповідань, які досягли 20 років. Під час складання списків ці особи повинні були мешкати у цьому місті, або мати в ньому домівку, або інші заняття, пов’язані з містом. Кожен виборець мав один голос [1].

       За доби Української Центральної Ради в Миколаєві основні важелі управління зосереджувалися в руках гласних демократичної Миколаївської міської думи, котра 15 листопада 1917 р. визнала Центральну Раду як вищий краєвий орган влади в Україні. Склад Демдуми було обрано на найдемократичніших за всю історію громадського самоуправління Миколаєва виборах, що відбулися 13 серпня 1917 р. Зі 102-х гласних Демдуми 63 представляли партію соціалістів-революціонерів, 15 – соціал-демократів, 9 – єврейську громаду, 5 – партію Народної свободи, 3 – Союз домовласників, по одному – інші політичні партії та громадські організації Миколаєва [2]