Головне меню

Діяльність Миколаївського відділення товариства піклування про бідних армійського та флотського духівництва

Друк

Марина Мельник, начальник відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області

1878 року військове та морське духівництво в ознаменування 50-річчя пастирської діяльності головного священника армії і флотів протоієрея П.Є.Покровського зібрало капітал для встановлення кількох стипендій імені ювіляра. Однак протоієрей  висловив побажання про направлення коштів на заснування благодійницького товариства. Таким чином було створено Товариство піклування про бідних духовного звання відомства головного священника армії і флотів під покровительством цесарівни (з 1881 року – імератриці) Марії Федорівни.

Проект статуту товариства був опублікований 1880 року, де метою товариства визначено влаштування власним коштом благодійних та виховних установ, а також надання допомоги нужденним. У новій редакції статуту, затвердженій Святійшим Синодом 11 листопада 1906 року, піклування товариства поширювалось як на військове й морське духівництво, так і на іх родини, вдів та сиріт.

Кошти товариства складались із членських внесків, приватних пожертвувань та відрахувань з церковних сум. Імператриця Марія Федорівна щороку жертвувала 1500 (пізніше – 1000) крб., спадкоємець Микола Олександрович – 150 крб. Дійсні члени товариства вносили річний членський внесок не менше 5 крб., особи, що внесли одночасно 100 крб., отримували звання постійних членів, 500 крб. – звання благодійників товариства, 1000 крб. – звання попечителя товариства.

Почесним членом товариства за посадою був головний священник армії та флотів (пізніше – протопресвітер військового та морського духівництва). У числі почесних членів були також імператори Олександр ІІІ та Микола ІІ, великі князі Володимир Олександрович, Олексій Олександрович, Михайло Миколайович, велика княгиня Катерина Михайлівна. Управління товаристом здійснювалось Радою з 12 осіб.

У 1881-1884 рр. Рада товариства видавала щорічну «Довідкову книжку для армійського та флотського духівництва» з відомостями про діяльність товариства, а також розпорядження по воєнному відомству, що стосувалися діяльності військового духівництва.

Діяльність товариства поширювалась на всю імперію, у містах з військово-окружним управлінням створювались місцеві відділення.

У Миколаєві відділення товариства було створене 7 грудня 1880 року, розпочало діяльність 1 січня 1881 року, його головою став протоієрей Адміралтейського собора Павло Іванович Виноградський [1].

10 січня 1881 року Рада товариства піклування про бідних духовного звання відомства головного священника армії і флотів надіслала до миколаївського відділення 120 крб. та прибутково-видаткову книгу з поясненнями щодо її ведення [2].

28 січня 1881 року канцелярія Головного командира Чорноморського флоту і портів надіслала до відділення товариства 41 крб. 66 коп., пожертвуваних на користь бідних духовного звання сімнадцятьма особами (серед них – службовці, військові, купець Володін, протоієрей Пашин та дружина землевласника Ю.Баптизманська) та 20 крб. від Миколаївської морської шпитальної церкви [3]; у квітні – 5 крб. членського внеску адмірала М.П.Манганарі [4].

У лютому 1881 року протоієрей шпитальної церкви Андрій Євнітський надіслав власний річний внесок на користь відділення – 10 крб. [5], у травні того ж року – 25 крб. від церкви [6], у лютому 1882 року – 25 крб. від церкви [7]. У квітні 1881 року священник 58-го піхотного Празького полку Микола Руднєв надіслав до відділення товариства 15 крб., з них 5 крб. – власний членський внесок та 10 крб. – від церкви [8].

У лютому 1881 року миколаївське відділення товариства здійснювало попечительський нагляд за вихованцями армійського духівництва, сиротами священника 132-го піхотного Бенерського полку Олександра Троїцького, померлого 11 жовтня 1879 року у Київському військовому шпиталі – Оленою, Марією та Василем Троїцькими, котрі навчалися у миколаївських Маріїнській жіночій та Олександрівській чоловічій гімназіях [9], сплачуючи за їх навчання 60 крб. щопівроку, а також надавало допомогу їх матері Ганні Троїцькій у розмірі 20 крб. [10].

9 березня 1881 року протоієрей Михайло Антонович Романський був обраний попечителем над дітьми армійського та флотського духівництва, котрі навчалися у навчальних закладах Миколаєва [11]. Саме він щомісяця отримував від навчальних закладів відомості щодо навчання та поведінки вихованців, на підставі котрих відділення товариства надавало необхідну грошову допомогу [12].

У червні 1881 року відділення товариства звернулося до Миколаївського комерційного банку з проханням про внесення на поточний рахунок 100 крб. та видачу чекової книжки на ім’я скарбника відділення диякона Д.Хорошева [13].

На піклуванні відділення перебувала 60-річна дочка померлого протоієрея Софронія Самборського Надія, глухоніма і душевнохвора, щомісяця отримуючи від товариства 5 крб. допомоги [14], від обер-священника армії та флотів 32 крб. щопівроку [15] та пенсію від держказначейства – 28 крб. 60 коп на рік [16]. За нею доглядала вдова чиновника Є.П Воскресенська [17]. Через відсутність у Миколаєві закладу, де вона могла б перебувати, у червні 1881 року відділення товариства звернулося до херсонського губернатора з проханням щодо влаштування її до закладу для психічнохворих [18]. Вже у липні Херсонська губернська управа повідомила про можливість улаштування Н.Самборської до відповідного закладу [19] і вже у жовтні того ж року Надія була відправлена до Херсону [20].

Відповідно до звіту про діяльність відділення товариства за 1881 рік на час відкриття воно нараховувало 1 постійного члена та 8 річних, здійснювало піклування над 4 родинами та сплачувало за навчання 3 дітей. Протягом року кількість членів відділення збільшилася на 43 особи, вибули 2 члени. Прибуток відділення склав 537 крб. 86 коп., видатки – 538 крб. 72 ½  коп. [21]. Імператриця Марія Федорівна, розглянувши звіт Миколаївського відділення товариства, висловила подяку його членам [22].

У протоколі загальних зборів членів відділення товариства від 5 грудня 1882 року є відомості про внесок адмірала М.П.Манганарі – 100 крб. – у другій половині 1882 року, коли відділення переживало гострий дефіцит коштів [23].

На 1 грудня 1881 року відділення товариства нараховувало 1 постійного члена та 49 річних, опікувало 4 родини, сплачувало за навчання 3 дітей. Протягом 1882 року кількість членів збільшилося на 12 осіб, вибуло 10 річних членів. Прибуток склав 437 крб. 20 коп., з них членських внесків – 225 крб., благодійних внесків – 12 крб. 20 коп., від церков – 100 крб., від Ради товариства – 100 крб. Видатки відділення склали 417 крб. 83 коп., з них господарські – 32 крб. 83 коп., на благодійницьку діяльність (навчання Олени, Vарії та Василя Троїцьких) – 160 крб. та на постійну допомогу (удовам священників Олені Єланській та Надії Новиковій, донькам померлого протоієрея М.Ржевській та Г.Ржевській) – 225 крб. [24].

1883 року прибутки відділення товариства склали 601 крб. 35 коп., видатки – 568 крб. 49 коп. [25].

У лютому 1884 року відділення звітувало Ради товариства про дефіцит коштів і відcутність можливості надати допомогу особам, які перебували у піклуванні відділення за вересень – грудень 1883 року [26].

1885 року членські внески до відділення товариства сплачували 4 постійних та 22 дійсних члени [27], 1891 року – 2 постійних і 11 дійсних членів [28].

У липні-серпні 1889 року відділення товариства виділило Василю Троїцькому, котрий закінчив Миколаївську Олександрівську гімназію, 50 крб. на сплату за прослуховування лекцій у Київському імператорському університетові, а також «на екіпіровку» - 10 крб. та проїзд до Києва – 15 крб.  У грудні того ж року було вирішено надіслати 15 крб. попечителю В.Троїцького священнику Миколі Краснопольському для сплати за оренду житла для опікуваного [29].

Згідно з протоколами ревійзійної комісії за 1891-1894 рр. справи відділення товариства велися належним чином, зловживань не було [30].

До держархіву області надійшли документи Миколаївського відділення товариства піклування про бідних армійського та флотського духівництва лише за 1880-1894 рр., але їх склад дає можливість дослідити історію створення та діяльності благодійної організації у зазначені роки.

 

Використані джерела:

  1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. 309, оп. 1, спр. 1, арк. 3зв., 13.
  2. Там саме, арк. 6-6зв.
  3. Там саме, арк. 4-4зв.
  4. Там саме, арк. 43.
  5. Там саме, арк. 7.
  6. Там саме, арк. 52.
  7. Там саме, арк. 172.
  8. Там саме, арк. 49.
  9. Там саме, арк. 10, 41.
  10. Там саме, арк. 101, 222, 223.
  11. Там саме, арк. 35.
  12. Там саме, арк. 36, 41.
  13. Там саме, арк. 55.
  14. Там саме, арк. 93.
  15. Там саме, арк. 94.
  16. Там саме, арк. 120-121 зв.
  17. Там саме, арк. 66.
  18. Там саме, арк. 59.
  19. Там саме, арк. 63.
  20. Там саме, арк. 113.
  21. Там саме, арк. 146-147.
  22. Там саме, арк. 219.
  23. Там саме, арк. 279.
  24. Там саме, арк. 281-282.
  25. Там саме, арк. 412зв. – 413.
  26. Там саме, арк. 419.
  27. Там саме, спр. 2, арк. 3-зв.
  28. Там саме, арк. 10.
  29. Там саме, спр. 3, арк. 3-4
  30. Там саме, арк. 12-15.
 

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер