До 280-річчя з часу заснування с. Щербані Вознесенського району

Друк

Ю.А.Бугаєвська,
Головний спеціаліст
Відділу інформації і
використання документів НАФ
Держархіву Миколаївської області

 

2014 р. виповнилось 280 років з часу заснування с. Щербані Вознесенського району Миколаївської області.

У Державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію цього населеного пункту.

У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії села, яке було засновано за часів Нової Січі 1734 р., тоді на території нинішнього Вознесенська була заснована Буго-Гардова паланка Запорозьких козаків. Навколо паланки на просторах між річками Бугом, Інгулом та Синюхою виникло багато запорізьких зимівників. Один із них заснували над річкою Гнилий Єланець. Початок у цьому зимівнику дав представник запорізької козацької старшини Щербань, який осів на цьому місці, займаючись скотарством, а з часом хліборобством.

1744 р. Щербанівський хутір був перетворений у військове поселення Бузького уланського полку. Тоді це поселення почало називатися Щербанівською станицею. 1775 р. царський уряд остаточно знищив Запорізьку Січ, знищені були й залишки козацьких вольностей і у Щербанях. Населення було остаточно закріпачене й перетворене на державних селян.

На початку ХІХ ст., коли до Росії було приєднано Бесарабію, царський уряд переселяв молдован у південні губернії. Оскільки у Щербанях вже жили колишні втікачі з Молдавії, то тепер тут осіли молдавани-переселенці. Населення займалося вівчарством, хліборобством, виноградництвом. Умови життя були тяжкими, переважна більшість населення села були біднотою, котра проживала у землянках  (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 77, арк. 26-28).

У документах фонду «Колекція мап та креслень» є план села Щербані Х округу Новоросійського військового поселення (1840 р.), плани ділянок землі, що були виділені для відставних нижчих чинів (1891 р.) та плани землі, що належали групі селян (1912 р., 1913 р.) (ф. Р-2778, оп. 1, спр. 791, 792, 793, 794, 795, 796, 798, 799, 800).

За адміністративно-територіальним поділом Херсонської губернії за 1886 рік село Щербані було центром Щербанівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. У цей час на території села було 508 господарств, проживало 2334 осіб (1227  чоловіків, 1107 жінок). Працювали земська школа, де навчалися 75 учнів (65 хлопців, 10 дівчат) та церковно-парафіяльна школа – 22 учня (13 хлопчиків, 9 дівчаток). Діяли православна церква, метеорологічна станція, земська почтова станція, 13 лавок, 3 винних лавки, 2 корчми. Щороку відбувалися 3 ярмарки і 50 базарних днів (Список населених міст Херсонської губернії. Херсон, 1886, С. 409).

1916 року у Щербанях знаходилося 695 господарств, проживало 3756 осіб: чоловіків – 1862, жінок - 1894 (Список населених міст Херсонської губернії. Олександрія, 1917, С. 226).

У документах Миколаївського міського статистичного комітету є картки Всеросійського сільськогосподарського перепису за 1917 р. з відомостями про господарства мешканців с. Щербані (графи: прізвище господаря, склад родини, земельний наділ, наявність сільськогосподарського реманенту, худоби тощо)  (ф. 239, оп. 3, спр. 300, 372).

На території села діяла церква в ім’я Архангела Гавриїла. Відомості про реєстрацію народжених, одружених і померлих мешканців села Щербані за 1875-1877, 1881-1883, 1885-1898, 1900-1904, 1906-1908, 1910-1917 рр. є у документах «Колекція метричних книг установ релігійних культів, що існували на території Миколаївської області» (ф. 484, оп. 1, спр. 364, 368, 372, 376, 382, 383, 386, 389, 394, 398, 401, 405, 408, 1864, 1868, 1873, 1877,1886).

1919 р. у селі встановлено радянську владу (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 77, арк. 7).

Відомості про економічний, торгово-промисловий, культурний стан с. Щербані у 20-х роках ХХ ст. містяться у документах фонду Миколаївського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (протоколи засідань президії та членів сільської Ради, статистичні відомості про кількість населення та його економічний стан тощо). 1923 р. у Щербанях діяла лікарня на 3 ліжок, де працювали 4 медичних працівника (ф. р-161, оп. 1, спр.161, арк. 20; спр. 448, арк. 186; спр. 1012, арк. 107).

У документах фонду «Щербанівський волосний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є відомості про проведення кампанії зі стягнення продподатку серед мешканців села, статистичні відомості про населення та кількість голодуючих сімей, списки осіб, що були на військовому обліку у волвиконкомі, відомості про проведення виборів до волосного виконкому та ін. (ф. Р-214, 1920-1923 рр.)

У Щербанях працював дитячий інтернат, в якому у 1922 р. виховувалось 42 дітей (ф. Р-158, оп. 1, спр. 231, арк. 4-5).

Трудова школа у селі почала працювати з 1920 р. (рік заснування шкільної установи – 1877 р.). 1925 р. у навчальному закладі працювали три педагоги: Тягай С.С., Тягай А.Ф., Дорова І.І. 1926 р. Директором школи був Стасій Андрій Петрович (52 років, педагогічний стаж – 29 років, освіта вища педагогічна) (ф. Р-99, оп. 2, спр. 192, арк. 24 зв., 34 зв.) У школі навчались 1924 р. – 139 учнів (91 – хлопчиків, 48 - дівчаток), 1925 р. – 192 учні (120 – хлопчиків, 72 - дівчаток), 1926 р. – 135 (90 – хлопчиків, 45 - дівчаток) (ф. Р-99, оп. 2, спр. 192, арк. 7, 10-12, 23). 1925 р. у трудовій школі викладали сім предметів: українську мову, арифметику, геометрію, природознавство, географію, культурознавство та політзнавство. Діяли драматичний, малярний, музичний гуртки, які відвідували 43 учні. Було організовано шкільний музей дитячої праці. У школі було 39 підручників, з них українською мовою – 36, російською – 3 («Червона зірка» «Живий рахунок», «Світ в оповіданнях для дітей» та ін.), 5 географічних мап, 1 історична, 1 глобус (ф. Р-99, оп. 2, спр. 192, арк. 11). Заняття проводилися в одну зміну. 1925 р. навчальний процес розпочався 18 вересня і тривав до 15 травня 1926 р., фактично було проведено 155 навчальних днів. Навчалися діти 4 роки. Навчання проводилося у трьох кімнатах (2 - на 40 учнів кожна, 1 – на 15 учнів). Річний бюджет школи у 1925-1926 навчальному році становив 1538 крб. 4 к. На заробітну плату виділялося 1333 крб., на підручники – 5 крб. 71 к.., на бібліотеку – 32 крб. 50 к., на ремонт – 127 крб. 93 к. Добровільні внески батьків склали 45 крб. 71 к. (ф. Р-99, оп. 2, спр. 192, арк. 33)

1926 р. на території села мешкало 3066 осіб (чоловіків – 1439, жінок – 1627) («Населенные пункты Николаевского округа по переписи 17 декабря 1926 г.», С. 11).

У документах фонду «Миколаївський окружний земельний відділ» є відомості про роботу сільськогосподарської артілі «Об’єднання» у с. Щербані. Статут господарства було прийнято 1 листопада 1925 р. та зареєстровано 5 січня 1926 р.  За добровільною згодою до складу членів господарства входило 8 сімей із 24 їдцями. Кожен повноправний член артілі при вступі сплачував обов’язковий внесок у розмірі 10 крб. Головою господарства був Корайол Семен Омелянович. У господарстві нараховувалося 76,97 десятин орної землі, 0,75 десятин городньої та 5,52 десятин іншої землі; 13 коней, 10 корів, 5 голів малої рогатої худоби, 3 свиней, 17 овець та  сільськогосподарський реманент (ф. Р-102, оп. 1, спр. 1049, арк. 3-5; спр. 1087, арк. 65).

1925 р. було зареєстровано сільськогосподарську артіль інвалідів ім. Карла Маркса. До складу членів господарства входило 11 сімей із 50 їдцями (32 з них були непрацездатними). Організаторами артілі були П.Кравцов та І. Кольчак. За господарством було закріплено 96 десятин орної землі (ф. Р-102, оп. 1, спр. 855, арк. 120-142).

Наприкінці 1925 р. у Щербанях було створено перше машино-тракторне товариство «Шлях до соціалізму», а у червні 1926 р. друге – «Червоний незаможник» (ф. Р-102, оп. 1, спр. 1086, арк. 911).

У документах фонду «Вознесенський повітовий виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є відомості про роботу Щербанівського волосного виконкому. 1923 р. до складу Щербанівської волості були включені села: Щербані, Троїцьке, Михайлівка, Білоусівка та поселення Михайлівське, Троїцьке, Щербанівське, Арнаутівське. Того ж року у с. Щербані було 773 господарства, населення становило 3393 особи, нараховувалося 7078,62 десятин землі, що оподатковувалася (ф. Р-158, оп. 1, спр. 301, арк., 1-16).

У документах фонду Миколаївського окружного статистичного бюро є відомості, що 1928 р. у селі діяли: сільрада, крамниця, поштово-телеграфне відділення, амбулаторія, сільський будинок, трудова школа та школа лікнепу (ф. Р-985, оп. 1, спр. 702, арк. 39, 45, 51; спр. 907, арк. 79).

1930 р. у селі було згуртовано усі сільськогосподарські артілі й організовано одне колективне господарство «Шлях України», за котрим закріпили 1911,83 га землі (ф. Р-161, оп. 1, спр. 796, арк. 91; спр. 2127, арк. 101).

Село Щербані було окуповане нацистськими військами 8 серпня 1941 р. та звільнене частинами Червоної Армії 17 березня 1944 р. (ф. Р-1002, оп. 3, спр. 15, арк. 20).

У документах Миколаївської обласної комісії зі сприяння у роботі Надзвичайної державної комісії з встановлення та розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР є відомості про збитки, заподіяні під час тимчасової нацистської окупації Миколаївської області 1941-1944 рр. колгоспам Щербанівської сільради. Збитки колгоспу ім. Кірова с. Щербані склали 8276306 крб., а мешканцям села – 300530 крб. (1944 р., ф. Р-1894, оп. 1, спр. 126, арк. 202-208).

У держархіві області зберігаються документи колгоспу ім. Кірова с. Щербані. У післявоєнні роки колективним господарством керував Т.П.Голбан, з 1949 р. – В.Т.Зизда. У розбудові господарства самовіданною працею особливо відзначилися такі колгоспники: С.Кротчик, М.Текуч, А.Чебанов, М.Петрушкова, Є.Баркар, Л.Бешлеул, Є.Пономарьова.  Лише у 1951 р. урожай колгоспу досяг довоєнного рівня (18 ц зерна з гектару). Колгосп ім. Кірова займався вирощуванням зернових та технічних культур, а також розвитком тваринництва. Господарство двічі укрупнювали – вперше 1951 р., удруге 1958 р. (ф. Р-3633 1948-1950 рр.,   Р-3634 за 1951-1957 рр.,)

1957 р. головою колгоспу було призначено молодого спеціаліста, інженера з вищою освітою, талановитого організатора Миколу Миколайовича Рябошапку. Відстале господарство у типовій сільській глибинці він перетворив на один із флагманів аграрного виробництва: передові технології та новаторські методи, рекордні врожаї та надої гриміли за часів Рябошапки в усьому Союзі, славлячи щербанівських трударів в усіх усюдах. Він першим розпочав газифікацію Вознесенського району. Микола Миколайович залишив по собі й чудову водойму, яку по праву називають Щербанівським морем: 16 мільйонів кубів прісної води на площі понад 200 гектарів. Ще 1962 р. господарство мало можливість вирощувати  до 3 тис. ц риби, до 100 тис. голів водоплавної птиці. Але головне, що давало Щербанівське море – це воду для зрошування полів (ф. Р-3635 за 1958-1970 рр.).

Відповідно до наказу Держбуду УРСР від 25 березня 1961 р. № 61 було складено схему планування та сплановано нову забудову села Щербані (ф.Р-2813, оп. 2, спр. 140, арк. 44-47, ф. Р-534, оп. 1, спр. 11, арк. 1-12).

Про економічний та культурний розвиток села розповідають документи виконавчого комітету Щербанівської сільської Ради народних депутатів, які представлені протоколами сесій депутатів сільської Ради, засідань виконавчого комітету сільської Ради, загальних зборів громадян. (ф. Р-3391 за 1944-1989 рр.).

Більш докладно ознайомитися з документами з історії с. Щербані можна у читальних залах держархіву області (вул. Московська, 1; вул. Васляєва, 43), які працюють з понеділла по четвер з 9.00 до  16.00 год. (обідня перерва з 12.00 до 12.45).

 

Анонси

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер