До 115-річчя збудування першого Миколаївського елеватора

Друк

І.В. Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

З відкриттям у червні 1862 року Миколаївського комерційного порту зна-чно пожвавішала міська торгівля. Серед великої кількості вантажу, який проходив через морський порт, основний обсяг займала хлібна торгівля. Значний поштовх у розвитку комерційної діяльності порту дало відкриття у 1873 році Харківсько-Миколаївської казенної залізниці, яка значно розширила зв'язки з районами хлібної торгівлі півдня Росії. Вивіз хліба, який раніше доходив до 18 тис. чнтвертей на рік, у 1862 р. піднявся до 20 тис. четвертей (четверть пшениці - 170 кг), а у 1892 р. склав 1 678 046 у десятипудових четвертях.

Саме у 90-х роках ХІХ ст. постало питання про необхідність спорудження елеватора у Миколаєві. Цю роботу мала проводити Харківсько-Миколаївська казенна залізниця. На той час територія Миколаївського комерційного порту була ще недостатньо обладнана і керівництво залізниці розглядало питання бу-дівництва нової гавані та елеватора у кількох верствах від Миколаєва біля хутора Широка Балка, що, безумовно, не відповідало потребам купецтва міста. Питання вирішилось у 1890 році, коли у порту була побудована гранітна набе-режна, а у 1891-1893 рр. - каботажна гавань. Потреба створення нової гавані у Широкій Балці та будівництва там елеватора відпала.

На виконання затвердженої 13 червня 1890 року думки Державної Ради на території Миколаївського морського порту у лютому 1891 року почалось будівництво елеватора. Збудування першого корпусу елеватора було заверешено у листопаді 1892 року, другого - у березні 1893 року. Найбільші труднощі ви-никли при роботах по закладці фундаменту, оскільки саме тут було багато наносних шарів землі, та дуже велика глибина залягання надійного ґрунту (під час будівництва у ґрунт було забито 4396 палі). Загальна вартість всіх споруд елеватора склала 831 тис. карбованців.

Елеватор розпочав роботу 10 лютого 1893 року. До його складу входили два окремих корпуси з засічними відділеннями та елеваторні башти, машинна будівля, розташована між обома корпусами та котельний будинок, який знахо-дився за межами портової території. Елеватор, площа біля нього та набережна освітлювались електрикою.

Найбільший прийом (24 вагони) та найбільша видача зерна (36 вагонів) складали повну одногодинну роботу елеватора. Загальна місткість обох корпусів елеватора - 176000 четвертей, або до 1760000 пудів десятипудової пшениці (більше 2800 вагонів). Через нього проходили всі артерії хлібних операцій порту. Зі звіту Миколаївського біржового комітету за 1894 рік (ф.230, оп. 1, спр.13717, арк. 10 зв.) Зі звіту Миколаївського біржового комітету за 1894 рік (ф.230, оп. 1, спр.13717, арк. 10)

Збір за надані елеватором послуги (з пуду) складав:
1. За вивантаження у засічні відділення - 0.25 коп.;
2. За зважування - 0.20 коп.;
3. За зберігання (продовж місяця) - 0.33 коп.;
4. За кожне провітрювання - 0.15 коп.;
5. За страхування зерна (на місяць) - 0.15 коп.;
6. За зважування при видачі - 0.15 коп.;
7. За навантажування до суден - 0.25 коп.;
8. За навантажування у мішки або вагони - 0.25 коп.;
9. За очищення хліба (на вимогу власника) - 0.24 коп.

У 1893 - 1894 роках оборот хліба (в пудах) в елеваторі був такий:

1893 р. 1894 р.

поступило

2302793

4720900

випущено

1395723

5001470

залишок (на 1 січня наступного року)

907070

626500



Елеватор подавав хлібні грузи водночас на 3 пароплави, які стояли біля набережної. Прибуток Миколаївського елеватора за період 1895-1897 рр. виражається у відсотках від будівничого капіталу таким чином: 1895 р. - 5,13%; 1896 р. - 4,17%, 1897 р. - 4,61%. Миколаївський елеватор був найпотужнішим та одним з перших, побудованих на той час у Росії. Хлібна торгівля Миколаєва з кожним роком збільшувалась, місто набувало значення найбільшого південного ринку Російської імперії. У 1910 році на півдні Росії було два основних елеватори: у Миколаєві та Новоросійську. На цей час Миколаївський порт для нормальної роботи з завантаження зерна вже потребував наявності елеваторів на 13,3 млн пудів, але збудовані вони не були, основний обсяг зерна зберігався у необладнаних амбарах (20 000 000 пудів).

На початку ХХ ст. було проведено модернізацію елеватора. Так, у 1911 р. механічна передача для обладнання елеватора була замінена на електричну, у 1912 р. три труби для випускання зерна на пароплав були замінені конвейєр-ною галереєю, яка давала змогу вантажити зерно на пароплав, що стояв у будь-якому місці на набережній, у Миколаївському порту було побудовано декілька гілок залізничної колії для подачі вагонів з хлібом к елеватору. У цей період у порту працювали також 6 плавучих елеваторів.

Перша світової війни скоротила товарооборот Миколаївського порту з зарубіжними країнами. Нове відродження порту прийшлося на 1920-ті роки, коли з пожвавленням торгівлі у порту знову почалась робота Миколаївського елеватора.

 

Анонси

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер