З історії Миколаївського комерційного училища ім. статс-секретаря С.Ю.Вітте

Друк

Марина Мельник, начальник відділу
інформації та використання документів
держархіву Миколаївської області

Миколаївське комерційне училище було відкрите 9 грудня 1903 року [1] за клопотанням Миколаївського біржового товариства та миколаївського купецтва. Йому було присвоєне ім’я статс-секретаря С.Ю.Вітте – російського державного діяча, міністра фінансів (1892-1903 рр.), голови Комітету міністрів Росії (1905-1906 рр.), котрий сприяв створенню самостійної системи комерційної освіти. Подібні навчальні заклади були підпорядковані навчальному відділові Міністерства фінансів (згодом – Міністерства торгівлі та промисловості) і готували фінансових і торгівельних фахівців.

 

Училищем керували директор та інспектор, котрих призначало міністерство, значну роль у діяльності закладу відігравала попечительська рада, котра опікувалась його фінансовим та матеріальним станом. Головою попечительської ради училища з серпня 1903 року по квітень 1912 року був Г.А.Властеліца. 19 травня 1902 року він порушив питання про відкриття в Миколаєві комерційного училища на загальних зборах біржового комітету, у березні 1903 року підготовив доповідь до миколаївської міської думи щодо обкладання торгівельних документів, котрі видавала міська управа, десятивідсотковим збором на користь училища.  Ці кошти дали змогу затвердити статут училища та стали джерелом утримання навчального закладу. Він опікувався приміщенням для училища, облаштування його меблями та придбанням навчальних посібників. [2]

 

Для училища було збудовано окрему будівлю на перехресті вулиць Артилерійської й Таврійської, котра збереглася досьогодні і знаходиться у за адресою: вул. Шевченка, 19.

У грудні 1903 року міністерством фінансів було задоволено клопотання попечительської ради комерційного училища щодо прийому на навчання 20 хлопчиків – євреїв понад встановлену норму.  [3]

У 1903-1904 навчальному році в училищі навчалися 156 учнів, з них у молодшому підготовчому класі – 34, у старшому підготовчому – 49, у першому – 51, у другому – 22. Наступного року кількість учнів склала 311 учнів, з них у молодшому підготовчому класі навчались 46, у двох старших підготовчих – 81, у двох перших класах – 83, у двох других класах – 62, у третьому класі – 39 учнів. [4]

1904 року клопотання про прийом до училища подали 238 осіб, з них були прийняті до навчання: до молодшого підготовчого класу – 42, старшого підготовчого класу – 51, першого класу – 37, другого – 45, третього – 19. На утримання училища було витрачено протягом 1903-1904 навчального року 21696 крб., джерелами фінансування були кошти Миколаївського біржового товариства (3000 крб.), плата за навчання (9810 крб.), благодійні внески (2500 крб.), збір на користь училища, стягнений Миколаївською міською управою з торгівельних документів (6878 крб.), інші надходження (58 крб.).  [5]

 

1904 року до першого класу училища поступив майбутній письменник Й.Е.Бабель, який навчався півтора роки й у січні 1905 року залишив училище через переїзд родини до м. Одеса. Він значиться також у списку абітурієнтів, котрі складали вступні іспити 1903 року, але у прийомі було відмовлено через «відсутність вакансій».  [6]

На 1 січня 1905 року до складу попечительської ради училища входили губернський секретар Г.А.Властеліца (голова), підданий Греції М.І.Ортензато (почесний попечитель), члени: миколаївський першої гільдії купець М.Р.Авраамов, статський радник, дворянин Д.М.Плетньов, особистий почесний громадянин А.Я.Дікштейн, миколаївський другої гільдії купець Ю.О.Гольдфарб, італійський підданий В.І.Боссаліні, миколаївський першої гільдії купець А.Б.-І. Майорський, німецько-підданий А.Ф.Фогель, надвірний радник, інженер шляхів сполучення І.С.Каннегіссер, німецький підданий П.Л.Штейер, а також особистий почесний громадянин С.М.Цессарський (секретар ради). До складу педагогічного комітету входили директор училища, статський радник Н.П.Мілевський, інспектор, колезький радник А.А.Маньковський, штатний законовчитель, священник С.Купчевський, штатний викладач малювання, колезький радник М.П.Євстратов, штатний викладач німецької мови, колезький радник Ф.Ф.Самек, штатний помічний наглядача, прапорщик запасу армії П.С.Жарінов, а також 12 викладачів російської, німецької та французької мови, історії, арифметики географії, єврейської віри та гімнастики, 3 лікаря. [7]

У травні 1905 року Міністерством фінансів було надано дозвіл на відкриття при третьому класі училища паралельного відділення (такі вже існували при першому та другому класах).  [8]

У серпні та листопаді 1905 року голова попечительної ради училища Г.Властеліца клопотав перед навчальним відділом Міністерства фінансів про можливість прийняти на навчання 35 дітей іудейської віри понад встановлену норму (50% наявної кількості учнів).  [9]

На 1 червня 1905 року в училищі навчались 310 учнів, з них за віросповіданням: православного – 115, римо-католицького – 24, євангельсько-лютеранського – 5, армяно-католицького – 1, караїмського – 4, іудейського -160; за станом: дітей дворян та чиновників – 25, потомственних та почесних громадян – 9, міського стану – 223, сільського – 24, козачого – 3, нижчих чинів – 20, іноземців – 6.  [10]

У червні 1905 року Міністерство фінансів дозволило директорові Миколаївського комерційного училища придбати приладдя для фізичного кабінету за кордоном  [11], його замовили у Німеччині у фірми Макса Коля з м. Хемніц. [12] 1906 року прилади для обладнання хімічної лабораторії були замовлені у миколаївській хіміко-аналітичній та техно-хімічній лабораторії провізора М.Когана.  [13]

Після буремного 1905 року і «повного занепаду духовного життя молодого покоління» в училищі було розроблено нові правила внутрішнього розпорядку, котрі регламентували порядок вітання з членами імператорської родини, представниками місцевої влади, викладачами та представниками попечительської ради училища, а також зовнішній вигляд та поведінку учнів у приміщенні навчального закладу та поза ним  (документ не датований).  [14]

У січні 1907 року штат службовців училища нараховував 27 осіб: директор Н.П.Мілевський, інспектор, 22 вчителя, діловод, два лікаря. [15]

У червні 1907 року в училищі навчалися 372 учня, з них у молодшому підготовчому – 40, старшому підготовчому – 36, першому основному – 40, першому паралельному – 33, другому основному – 40, другому паралельному – 35, третьому основному – 34, третьому паралельному – 34, четвертому – 45, п’ятому – 35, з них за віросповіданнями: православних – 143, римо-католиків – 27, лютеран – 6, іудеїв – 192, караїмів – 4. [16]

Наказом миколаївського градоначальника від 13 листопада 1907 року було оголошено склад попечительської ради училища, членів котрого обрало миколаївське біржове товариство: губернський секретар Г.А.Властеліца (голова), італійський підданий В.І.Боссаліні, грецький підданий З.М.Франгопуло, павлоградський міщанин Я.Ф.Гоз, миколаївські першої гільдії купці А.-Б.І.Майорский, І.П.Берлацький, Х.Д.Френкель, А.Я.Клейман, та другої гільдії купець Ю.О.Гольдфарб.  [17]

1909 року училище закінчили та отримали атестати 32 учня. Курс навчання складав 8 років, з одинадцяти класів один був підготовчим, сім основних та 3 паралельних, в них навчалися 336 учнів. Викладали предмети 9 штатних викладачів та 16 – за вільним наймом (з них 7 жінок).  [18]

У вересні 1910 року 46 учнів училища разом з інспектором та двома викладачами відвідали м. Кривий Ріг з науковою метою – оглядали криворізькі рудники.  [19]

У 1907-19011 рр. училищем було придбано приладдя для кабінетів фізики та механіки на суму 506 крб. 82 коп.  [20], у грудні того ж року було вирішено витратити на поповнення бібліотеки та фізичного кабінету, а також навчальні посібники 1230 крб.: на видання з товарознавства – 200 крб., на фізичний кабінет – 600 крб., на посібники з малювання – 100 крб., на книги з натурознавства – 200 крб., на книги для загальної бібліотеки – 130 крб.  [21]

У січні 1912 року через смерть директора училища Н.П.Мілевського  його обов’язки став виконувати інспектор. [22] У лютому 1912 року директором училища був призначений колезький секретар Г.Є.Кровопусков. [23]

На 1 січня 1912 року в училищі навчалися 408 учнів, з них за віросповіданням: православних – 154, римо-католиків – 25, лютеран – 3, іудеїв – 217, інших – 9; за станом: дітей дворян та чиновників – 30, почесних громадян – 20, купців – 91, селян – 39, міщан – 209, духовного звання – 3, сільських звань – 4, козаків – 5, іноземців – 7. 1911 року поступили на навчання 83 учня, протягом року вибуло до закінчення курсу 14, закінчили курс навчання 27. [24] Наприкінці січня 1912 року у приміщеннях училища було проведено дезінфекцію через смерть двох учнів від скарлатини та одного – внаслідок захворювання дифтеритом.  [25]

1912 року у розпорядженні училища знаходилися два спеціальних фонди: капітал з пожертв членів Миколаївського біржового комітету імені К.А. фон Ессена – 1200 крб., відсотки з котрого 1911 року були направлені на оплату навчання в училищі його родича, а також капітал імені А.Я.Клеймана, котрий було внесено його нащадками до держбанку з умовою виплати з відсотків стипендій бідним учням.  [26]

У вересні 1914 року розпорядженням миколаївського градоначальника приміщення училища було передано для військових потреб (розміщення в ньому новобранців та ратників ополчення, котрих призивали на військову службу), а заняття проводили у післяобідній час у приміщенні миколаївського жіночого комерційного училища. [27] Зважаючи на вечірню темряву й сиру погоду було прийнято рішення про скорочення уроків малювання, чистописання та гімнастики.  [28]

На 1 січня 1914 року в училищі навчалися 403 учня, з них за віросповіданням: православних – 156, римо-католиків – 22, лютеран – 5, іудеїв – 215, інших віросповідань – 5; за станом: дітей дворян і чиновників – 28, купців та почесних громадян – 71, селян – 29, міщан – 253, духового звання – 2, іноземців – й, інших станів – 19. 1913 року закінчили курс навчання 56 учнів, склали вступні іспити та були прийняті на навчання – 84.  [29]

У березні 1914 року в училищі працювали 8 штатних працівників: директор, колезький секретар Герман Кровопусков (річний оклад – 4200 крб.), інспектор, надвірний радник Микола Бистров (річний оклад – 3420 крб.), викладач російської мови та історії, надвірний радник Сергій Дуброва (річний оклад – 1525 крб.), викладач російської мови та історії, колезький радник Михайло Аносов )річний оклад – 1675 крб.), викладач малювання, статський радник Микола Євстратов (річний оклад – 2850 крб.), викладач натурознавства та географії, надвірний радник Леонід Гармашев (річний оклад – 1259 крб.), помічник доглядача, титулярний радник Микола Твердомедов (річний оклад – 600 крб.), лікар, колезький асесор Савелій Давідсон (річний оклад – 400 крб.). [30]

На 1 січня 1915 року в училищі навчалися 422 учня, з них за віросповіданням: 150 православних, 31 римо-католик, 8 лютеран, 228 іудеїв та 5 – інших віросповідань; за станом: дітей дворян та чиновників – 13, купців та почесних громадян – 122, селян – 52, міщан – 211, духовного звання – 2, іноземців – 1, інших – 21; поступили на навчання 1914 року – 85 осіб, закінчили курс – 25. [31]

15 квітня 1915 року училище відвідав імператор Микола ІІ, що викликало серед учнів «вибух патріотичних почуттів».  [32]

У вересні 1915 року директор училища клопотав перед окружним інспектором з навчальної частини Міністерства торгівлі та промисловості щодо нагородження інспектора, надвірного радника М.Д.Бистрова, штатного викладача російської мови, надвірного радника С.В.Дуброва та штатного лікаря, колезького радника С.І.Давідсона орденом Св. Анни ІІІ ступеня, штатного викладача натурознавства та історії, надвірного радника Л.П.Гармашева – орденом Св. Станіслава ІІІ ступеня.  [33]

14 жовтня 1915 року голова попечительської ради Миколаївської другої чоловічої гімназії подякував директорові комерційного училища за надання можливості проведення занять у другу зміну [34], а наступного дня будівля училища була зайнята військовими 13-го Фінляндського полку. Після звільнення 21 листопада приміщення, де мешкали 585 вояків, воно потребувало ремонту: було вибите скло у вікнах, поламані рами, збито штукатурку зі стін, у приміщеннях з’явилася сирість, що унеможливлювало проведення занять[35], котрі були відновлені лише 19 грудня. [36]

На 1 січня 1917 року вихованців в училищі було 437, попереднього року закінчили курс 32, вибуло до завершення навчання – 23, поступили на навчання – 80. За віросповіданням православними були 150 учнів, римо-католиками – 35, протестантами – 12, іудеями – 238, інших віросповідань – 2; за станом: дітьми дворян – 3, духовного звання – 2, почесних громадян і купців – 224, міщан – 146, селян – 39, інших станів – 17, іноземців – 6. [37]

Навчання було 8-річним, фахові науки вивчали з шостого класу. На 1 січня 1918 року в училищі навчалися 575 вихованців. Згідно звіту про стан навчального закладу, «революція лише на короткий час відволікла учнів від звичайних занять, а більшовицький рух порушив шкільне життя». [38]

1919 року склад службовців училища не змінився: 8 штатних та 22 позаштатних (за наймом). [39]

У документах училища за 1919-1920 рр. є копія клопотання учнів сьомих класів до педагогічної ради про завершення навчання до 1 травня, аби мати змогу піти добровольцями до лав Червоної Армії (документ не датований).  [40]

На початку 20-х років ХХ ст. училище було реорганізоване спочатку у школу, згодом – у технікум.

 

Використані джерела:

  1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. 133, оп. 1, спр. 45, арк. 1.
  2. Там саме, спр. 72, арк. 59.
  3. Там саме, спр. 17, арк. 1.
  4. Там саме, спр. 5, арк. 4
  5. Там саме, спр. 12, арк. 8 зв.
  6. Там саме, спр. 1, арк. 8, 8 зв., спр. 9, арк. 1 зв., 2, спр. 1, арк. 25 зв., 26; спр. 21, арк. 90.
  7. Там саме, спр. 12, арк. 9-10 зв.
  8. Там саме, спр. 17, арк. 9.
  9. Там саме, арк. 15, 16.
  10. Там саме, спр. 12, арк. 8, 8 зв.
  11. Там саме, спр. 14, арк. 8.
  12. Там саме, спр. 12, арк. 11, 24.
  13. Там саме, спр. 26, арк. 1, 2.
  14. Там саме, спр. 13.
  15. Там саме, спр. 30, арк. 10-11.
  16. Там саме, спр. 31, арк. 28, 28 зв.
  17. Там саме, арк. 93.
  18. Там саме, спр. 45, арк. 1, 2.
  19. Там саме, спр. 57, арк. 67.
  20. Там саме, спр. 58, арк. 10.
  21. Там саме, арк. 12.
  22. Там саме, спр. 74, арк. 2.
  23. Там саме, спр. 80, арк. 8.
  24. Там саме, спр. 75, арк. 4.
  25. Там саме, спр. 80, арк. 3.
  26. Там саме, спр. 72, арк. 14.
  27. Там саме, арк. 76.
  28. Там саме, арк. 80.
  29. Там саме, спр. 105, арк. 2.
  30. Там саме, арк. 4 зв.
  31. Там саме, спр. 133, арк. 13.
  32. Там саме, спр. 120, арк. 1, 1 зв.
  33. Там саме, спр. 133, арк. 21.
  34. Там саме, спр. 106, арк. 75.
  35. Там саме, арк. 104.
  36. Там саме, арк. 11.
  37. Там саме, спр. 152, арк. 2.
  38. Там саме, арк. 6 зв., 7.
  39. Там саме, спр. 213.
  40. Там саме, спр. 326, арк. 1.