Сторінки історії Миколаївського обласного краєзнавчого музею (до 100-річчя з часу відкриття)

Друк

Олександр Валентинович Серединський,
головний спеціаліст відділу
інформації та використання
документів Державного архіву
Миколаївської області

Миколаївський обласний краєзнавчий музей – один із найстаріших музеїв України. У лютому 1912 р. до Миколаївської міської управи звернулися нащадки померлого у 1909 р.  Еммануїла Петровича Францева, власника унікальної природничої колекції. Згідно з його заповітом колекція дарувалася місту, для чого потрібно було виконати ряд вимог: надати відповідне приміщення та зберегти цілісність колекції. Миколаївською думою була організована спеціальна комісія зі створенню музею, до якої увійшли гласні думи, відомі у місті громадські діячі. Ця комісія плідно працювала протягом усього 1913 р. Було вирішено створити музей та надати йому приміщення на розі вулиць Малої Морської та Великої Морської. Миколаївці почали передавати комісії експонати для майбутнього музею.

У неділю 15 (28 н.ст.) грудня 1913 р. у присутності міського голови                    Миколи Леонтовича, представників міської думи, чисельних гостей відбулося урочисте відкриття Миколаївського міського природничо-історичного музею. Першим директором музею став Сергій Гайдученко, юрист за фахом, гласний міської думи, член правління Миколаївського відділення товариства «Просвіта».

Формування музейного зібрання продовжувалося: до фондів надходили нові предмети археології, цікаві документальні джерела, фотоматеріали, зброя, предмети етнографії та нумізматики. О.І.Аркас подарувала кольорові портрети командирів Чорноморського флоту, моделі кораблів, фотографії з історії міста, Д.Г.Дзіно передав багату колекцію зі 1773 предметів, більша частина яких були ольвійськими знахідками (монети, кераміка, прикраси). У березні 1916 р. П.І. Менкині передала у дар монети, серед яких були золоті і платинові. Формуванню археологічної колекції приділялась особлива увага. Директор музею  С.І.Гайдученко постійно проводив археологічні розкопки. У 1915 р. він розкрив курган біля с. Матвіївка – були знайдені ліпні посудини та кістяне намисто. З різних міст були доставлені кам’яні фігури та ядра. У 1916-1917 рр. з Катеринославської губернії були привезені козацький намогильний хрест, фрагмент шитого золотом козацького жупану, кам’яний саркофаг. Поповнювалася і природнича колекція.

У 1917-1920 рр., незважаючи на бурхливі події революції та громадянської війни, музей продовжував розвиватись. У 1918 р. до складу природничо-історичного музею увійшов музей 58-го Празького піхотного полку. У 1920 р. було організовано роботу Ольвійської експедиції, за результатами якої археологічна колекція музею поповнилася на 1634 предмети. Сам музей з цього часу став іменуватись історико-археологічним, а природнича колекція була виділена в окремий музей.

Після смерті Сергія Івановича Гайдученка, з травня 1923 р. історико-археологічний музей очолив Феодосій Тимофійович Камінський – археолог, знавець історії краю, популяризатор пам’яток старовини. Ф.Т.Камінський плідно співпрацював з відомим археологом, керівником Ольвійської експедиції Б.В.Фармаковським. З 1925 р. він брав безпосередню участь у роботі експедиції , займався питанням створення археологічного заповідника «Ольвія». Всі матеріали з розкопок надходили до зібрання музею.

За роки, коли Ф.Т.Камінський був директором Миколаївського історико-археологічного музею, проводилась значна просвітницька робота музейними робітниками. У 1923 р. музей мав відділи: Ольвійський –         2457 експонатів, український – 446, старий Миколаїв – 452, нумізматичний – 4669 експонатів. Тільки за екскурсійний період 1923 р. (травень-серпень) музей відвідало до 1500 осіб, було організовано 132 екскурсії [1]. У IV кварталі 1924 р. музей відвідало 2785 екскурсантів та 273 окремі відвідувачі, було проведено 98 екскурсій [2]. За десять місяців 1927 р. музей відвідало 11127 осіб і було проведено 317 екскурсій. Крім того, читали лекції, проводили екскурсії по ольвійському заповіднику. Щорічно поповнювалось музейне зібрання. Тільки у 1927 р. надійшло 4093 музейні експонати (більша частина – археологічні знахідки). У 1928 р. відбулася важлива подія у житті музею – було створено «Товариство друзів музею», члени котрого сприяли збереженню колекції Миколаївського історико-археологічного музею, займались культурно-освітньою краєзнавчою роботою. Існувала і юнацька група, члени якої приймали участь у археологічних розвідках, допомагали розкладувати музейні матеріали у процесі переселення музею, збирали експонати.   Музею були потрібні нові експозиційні площі, і Ф.Т.Камінський став клопотати про надання нового приміщення. У березні 1929 р. відбулося урочисте відкриття нової експозиції музею у будівлі колишньої гауптвахти на Радянській (колишній Соборній) площі. Феодосій Тимофійович Камінський багато ще міг зробити, але у тому ж 1929 р. був репресований за звинуваченням в участі у так званій «Спілці визволення України», і на 25 років опинився у сталінських таборах [3].

У 1920-і роки у м. Миколаїв плідно діяв і музей природи. До складу цього музею входили відділи: загально-біологічний, мінералогічний, сільськогосподарський, ботанічний, анатомічний та ін. З 1 жовтня 1925 р. по 1 жовтня 1926 р. музей природи відвідали 6917 екскурсантів та 1128 окремих відвідувачів, на 1 жовтня 1926 р. музей мав 6972 експонати [4].

На початку 1930-х років профіль Миколаївського історико-археологічного музею залишився, в основному, археологічний. Наукові співробітники музею приймали участь у археологічних розкопках. Так, у 1935 р. вони взяли участь у роботі Ольвійської експедиції під керівництвом Л.М.Славіна. З 1934 р. музей почав орієнтуватись на шкільний курс історії. Матеріали почали розміщувати в експозиції по соціально-економічним формаціям згідно з марксистською теорією. Існував кабінет по плану реконструкцій Миколаєва 1932-1937 рр., був створений етнографічний кабінет. Як новий напрямок у роботі музею можна виділити збір з 1935 р. матеріалів з історії радянського суднобудування взагалі та миколаївських суднобудівних заводів зокрема. Співробітники музею проводили екскурсії у музею та по заповіднику Ольвія, у 1930-1935 рр. у музеї науковим співробітником працював відомий краєзнавець Микола Лагута, який завідував експозицією з історії міста та українським відділом. Продовжувались археологічні розкопки: у 1936 р. у районі хутора Водопій, де були знайдені кургані поховання, та у 1938-1941 рр. – Варварівського поселення. У 1939 р. група ленінградських вчених під керівництвом                П. Шульца допомогла провести реекспозицію античного відділу музею. У 1940 р. був відкритий відділ історії зброї. Ще раніш у 1936 р., у зв’язку із реконструкцією Радянської площі та руйнуванням Адміралтейського собору і будівлі гауптвахти, музей було переведено у будівлю костьолу і прилеглий до нього будинок по вул. Декабристів, 32. Напередодні війни музей отримав назву «Миколаївський обласний історичний музей» [5].

У період тимчасової нацистської окупації м. Миколаїв 1941-1944 рр. музей продовжував працювати, одержав назву історичного. Екскурсії для відвідувачів проводились на українській та німецькій мовах. Під час окупації до Німеччини було вивезено багато цінних експонатів, особливо археологічних [6].

Після звільнення Миколаєва співробітники музею провели реекспозицію, реставрували експонати. Вже у травні 1944 р. музей був відкритий для відвідувачів, для яких були відкриті експозиції відділів первіснообщинного ладу, Ольвії, історії м. Миколаїв та нумізматичний кабінет. 1 грудня 1950 р. відбулось об’єднання обласних музеїв – природничо-краєзнавчого та історичного – в єдиний  Миколаївський обласний краєзнавчий музей, яким він є і зараз [7].

Після створення Миколаївського обласного краєзнавчого музею експозиція відділу природи знаходилась у приміщенні колишньої синагоги по вул. К. Лібкнехта, 15, а історичний відділ розміщувався у приміщенні по Декабристів, 32. У 1951 р. загальна площа музею склала 1137 кв.м. (у тому числі під залами, відведених для експозицій – 601 кв. м.). На 1 січня 1952 р. було 47212 експонатів (у тому числі в експозиції – 7186). У 1951 р. було     організовано 335 екскурсій, музей відвідало 18266 осіб (із них 15295 екскурсантів). Склад наукових працівників музею: директор, заступник директора по науковій частині, 2 завідувачів відділами та фондами,                 3 наукових працівника [8].

У 1954 р. до музею повернувся його колишній директор Ф.Т.Камінський, котрий став завідувачем відділу історії дорадянського періоду. Він почав збирати матеріали з історії родини Аркасів, етнографії, брав участь у роботі археологічних експедицій з дослідження пам’яток ольвійського сільського округу. У другій половині 1950-х років співробітники музею займалися переважно збиранням матеріалів з історії радянського періоду, виступали на радіо, друкували статті у періодичній пресі, надавали методичну допомогу зі створення краєзнавчих кімнат та музеїв на підприємствах і в сільській місцевості. Для природничої колекції було створено так звану «шкільну кімнату», де експонували предмети з відомої колекції Е. Францова: мінерали, корали, опудала тварин, птахів, риб. Змінилася структура музейних відділів: тепер їх було три – відділ природи, відділ історії дорадянського періоду та відділ історії радянського періоду. Загальна площа Миколаївського обласного краєзнавчого музею у 1956 р. склала 789 кв. м., у тому числі в експозиції – 601. На 1 січня 1957 р. було 35026 музейних експонатів (5027 в експозиції), у музеї працювало                 22 робітника (з них 7 наукових співробітників). У 1956 р. музей відвідало 19873 особи,. проведено 215 екскурсій, прочитано 19 лекцій [9].

Для діяльності музею 1960-1990-х років характерна активізація науково-збиральницької роботи. Одна за одною проводилися збиральницькі експедиції у районах області та у інших містах СРСР. Відкривалися нові музеї на підприємствах і в школах, в районних центрах та селах Миколаївщини. Співробітники обласного краєзнавчого музею надавали їм методичну та практичну допомогу.

Розширився і сам обласний краєзнавчий музей за рахунок створення філій:  1972 р. було відкрито Очаківський військово-історичний музей                      ім. О.В.Суворова, 1975 р. – музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр», 1978 р. – Музей суднобудування і флоту (1981 р. групі творців музею було присвоєно Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка). У 1980-і роки філіями обласного краєзнавчого музею стали Первомайський краєзнавчий музей та музей «Партизанська іскра» с. Кримка Первомайського району. Якщо на кінець 1963 р. музей мав 46689 експонатів (в експозиції – 4784), протягом 1963 р. музей відвідало 40050 людей, то на 1 січня 1982 р. було                 90242 музейних експоната, загальна площа фондосховищ склала 128 кв. м., у 11-і відділах музею працювало 100 співробітників, у 1981 р. обласний краєзнавчий музей та його філії відвідало 276700 осіб. [10]. Багато для розвитку музею зробила Віра Павлівна Чернявська, яка була директором у              1973-1985 рр. Саме під час її керівництва музей набув певного авторитету не лише на Миколаївщині, а й далеко за її межами. У цей період м. Миколаїв отримує один за одним музеї: «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.», оновлений краєзнавчий музей, унікальний музей суднобудування і флоту, шириться мережа громадських музеїв області. Як талановитий керівник Віра Павлівна змогла згуртувати і повести за собою колектив. Спираючись на корифеїв музейної справи З.М.Іванову, В.Ф.Котко, І.Н.Тютюнник, Г.І.Марунич, А.Г.Стадницьку, А.І.Єлисєєву, вона велику увагу приділяла молоді. Охоче приймала на роботу студентські кадри. І майже всі вони так і залишились працювати у музеї, не зрадивши справі, якій служать.

У середині 1980-х років розпочалась підготовка до закриття обласного краєзнавчого музею на капітальний ремонт. Поступово було згорнуто експозиції. Після закінчення ремонту, щоб зберігати експонати у більш-менш належному стані, було вирішено відкрити для відвідувачів тільки декілька виставочних залів. З 1995 р. на базі Миколаївського обласного краєзнавчого музею проходили наукові краєзнавчі конференції, також при музеї працювало історико-краєзнавче товариство «Золота тура». У 1999 р. музею був переданий цілий комплекс будівель «Старофлотські казарми». Це пам’ятка архітектури середини XIX ст. була збудована по проекту архітектора К.Акройда [11].

Сьогодні Миколаївський обласний краєзнавчий музей – потужне об’єднання. Щороку музей та його філії відвідують більше 150 тис. людей. Загальний музейний фонд складає близько 200 тис. одиниць збереження. Розташований музей з 2012 р. в одній із будівель історико-архітектурного комплексу «Старофлотські казарми». У 18-ти експозиційних залах розмістилися експонати, які характеризують самобутню природу і неповторну героїчну історію нашого краю. Експозиція першого залу присвячена історії формування музейних колекцій. У трьох наступних     залах – природа Миколаївщини, її флора та фауна. Археологічним пам’яткам на теренах краю присвячено п’ять наступних залів. Далі ідуть експозиції з історії Миколаївщини за часів козацтва, заселення краю у XVIII-поч. XIX ст., зокрема його поліетнічному розмаїттю, та про заснування м. Миколаїв, соціально-економічний та духовно-культурний розвиток краю у XIX-поч. XX ст. Інтер’єри, предмети побуту, документи і світлини – все це створює неповторну атмосферу «старого міста». За допомогою методу художніх інсталяцій висвітлюються драматичні події Першої світової війни, революцій, громадянської війни, репресій та Голодомору. В експозиції про події Другої світової війни представлені зброя, документи, фотографії, військова форма, нагороди, особисті речі фронтовиків і трудівників тилу. Період повоєнної відбудови, розвиток області у другій половині XX ст. та стан Миколаївщини на сучасному етапі представлені у двох заключних залах.

У недалекому майбутньому на території, прилеглій до будівель старофлотських казарм, планується створити справжнє музейне містечко з різнопрофільними музеями, художніми салонами, антикварними і букіністичними ятками, «зеленим театром» та майданчиками для проведення фольклорних фестивалів.

 

 

Список використаних джерел та літератури:

 

  1. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф.Р-99, оп. 1, спр. 752, арк. 7 зв.-8.
  2. ДАМО, ф.Р-99, оп. 1, спр. 793, арк. 25.
  3. Музейний часопис (до 90-річчя Миколаївського обласного краєзнавчого музею). – Миколаїв: Атол, 2003. – С. 15-16, 20-21.
  4. ДАМО, ф.Р-99, оп. 1, спр. 775, арк. 70-71.
  5. Музейний часопис (до 90-річчя Миколаївського обласного краєзнавчого музею). – Миколаїв: Атол, 2003. – С. 21-22, 32-33.
  6. Там саме. – С. 33-34.
  7. ДАМО, ф.Р-8, оп.6, спр. 298, арк. 82.
  8. Там саме, ф.Р-3159, оп. 1, спр. 22, арк. 13-13 зв.
  9. Там саме, спр. 41, арк. 17.
  10. Там саме, спр. 78, арк. 18; спр. 317, арк.18.
  11. Музейний часопис (до 90-річчя Миколаївського обласного краєзнавчого музею). – Миколаїв: Атол, 2003. – С. 41-42.
 

Анонси

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер