До 205-річчя з дня народження М.П. Манганарі

Друк

Олександр Валентинович Серединський,
заступник начальника відділу
інформації та використання документів
Державного архіву Миколаївської області.

Михайло Павлович Манганарі – дворянин, виходець із сім’ї греків-емігрантів, народився у 1804 р. в м. Євпаторія. У 1815 р. він поступив на флотську службу гардемарином, менше ніж через шість років служби на Чорноморському флоті Михайлу Павловичу присвоїли чин мічмана. Російсько-турецьку війну 1828-1829 рр. М.П.Манганарі зустрів вже лейтенантом. Під час нічного бою 27 липня 1828 р. проти турецької флотилії поблизу фортеці Варна був поранений, за що нагороджений орденом Св. Георгія 4-го класу. Потім він брав участь в облозі й захопленні Варни, за спалення в Пендераклії турецьких лінейного корабля і корвета Манганарі відзначили орденом Св. Володимира 4-го ступеня «з бантом». Після закінчення російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Михайло Павлович присвятив себе гідрографії. Він займався описанням берегів Чорного та Азовського морів, 1 січня 1837 р. за відмінну службу одержав чин капітана-лейтенанта, у 1842 р. був нагороджений орденом Св. Станіслава 2-го ступеня.
У 1844 р. М.П. Манганарі займався описуванням берегів Мармурового моря, за «відзнаку» у 1846 р. отримав чин капітана 2-го рангу, а у 1849 р. – капітана 1-го рангу, був нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня. За наслідками робіт Михайла Павловича по гідрографії були видані атласи та лоції Чорного, Азовського та Мармурового морів.
У 1853 р. М.П. Манганарі був призначений управляючим Чорноморською штурманською ротою, 5 квітня 1856 р. отримав чин генерал-майора (у 1859 р. – контр-адмірала). У 1862 р. Манганарі був нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ступеня з «мечами», з 1863 по 1873 рр. виконував обов’язки командира Севастопольського і головного командира Миколаївського портів.
1 січня 1864 р. Михайлу Павловичу присвоїли чин віце-адмірала, у 1866 р. нагородили орденом Св. Станіслава 1-го ступеня, а у 1871 р. орденом Св. Анни 1-го ступеня. У відсутність віце-адмірала М.А. Аркаса, відкликаного до Петербурга для роботи в комісії генерал-адмірала великого князя Костянтина Миколайовича, віце-адмірал Манганарі в 1873-1875 рр. виконував обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів. У 1876 р. йому присвоїли чин адмірала, а через три роки нагородили орденом Св. Володимира 2-го ступеня.
1 січня 1881 р. адмірал Манганарі був призначений головним командиром Чорноморського флоту і портів і військовим губернатором Миколаєва. Хоч Михайло Павлович був всього один рік на цій посаді, однак вніс певний внесок у розвиток міста. Саме у 1881 р. брати Андрон та Лука Донські відкрили у м. Миколаїв невеличку кузню по ремонту сільськогосподарського інвентаря. Пізніше на її базі виріс завод «Дормашина». У листопаді 1881 р. був затверджений статут першої громадської бібліотеки у м. Миколаїв, а у грудні того ж року Карлом Монте був відкритий новий театр на 900 місць. При М.П.Манганарі на р. Інгул почала діяти рятувальна станція, було засновано Миколаївське товариство турботи про бідних. У 1881 р. Михайло Павлович брав участь у розробці кораблебудівної програми, за якою впродовж 20 років передбачалось побудувати на Чорному морі потужний броненосний флот.
У січні 1882 р. М.П.Манганарі став членом Адміралтейської ради Росії і виїхав у Петербург, був нагороджений орденом Білого Орла, а у 1886 р. орденом Св. Олександра Невського. Помер Михайло Павлович у лютому 1887 р.
За заповітом М.П.Манганарі після смерті три будинки, які були у нього у м. Миколаїв, передавались благодійним установам міста. В пам’ять про нього один із найбільших Миколаївських скверів був названий Манганаріївським.