Нагорода за хоробрість (до 230-річчя встановлення ордена Святого Георгія)

Друк
Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та використання
документів Держархіву Миколаївської області

«Орден - знак, який жалували за особливі заслуги, або відзнака встановленої форми, яку носять на стрічці, ланцюзі або іншим чином» - таке визначення ордену надано в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона у 1897 році.

В дореволюційній Росії ордени за своїм значенням поділялись на такі категорії: 1) найпочесніші, які жалували лише царюючим особам; 2) родинні - для осіб, які належали царському дому та споріднених з ним; 3) ордени за заслуги та відзнаки. До третьої категорії належав орден Святого Георгія (військовий орден Святого великомученика і побідоносця Георгія), встановлений імператицею Катериною II 26 листопада 1769 року «для нагородження визначних військових подвигів та в заохочення у воєнному мистецтві».

Щоб зрозуміти значення цієї події, необхідно зазирнути до древньої історії. Згідно з Метафрастом, Святий Георгій походив із знатного роду і обіймав високу військову посаду. Коли почалося Діоклетіанове гоніння християн, він відмовився від воєнного сану і став сповідником християнства, за що після восьмиденних тяжких катувань був обезглавлений приблизно 303 року.

Шанування мученика рано розповсюдилося на Сході. У слов'ян на початку християнства його ім'я давали членам великокняжої родини: вже 988 року великий князь Ярослав отримав при хрещенні ім'я Георгія.

Існує багато древніх легенд і сказань про життя, подвиги та дива великомученика. Найдавніше житіє Святого Георгія стало підставою для духовного вірша про Єгорія Хороброго, в якому він є упорядником Землі Руської.

Диво Святого Георгія про змія і дівчину з'явилося спочатку на грецькому Сході, потім (до XII ст.) перейшло на Захід. Зміст його в тому, що Святий Георгій вбиває змія або дракона, який спустошував землі одного поганського царя, і, щоб уникнути цього, цар і жителі були вимушені віддавати йому на поживу своїх дітей. Коли до змія була виведена царська дочка, з'явився Святий Георгій, як молодий воїн, і словом своїм і хрестом упокорив дракона, якого царівна, як вівцю, привела на поясі до міста; після цього батько царівни та його піддані прийняли хрещення. В усіх християнських державах це диво стало славнозвісним і значно посилило шанування Святого Георгія. Коли віра у великомученика як помічника у боротьбі з поганцями розповсюдилася під час хрестових походів у державах Західної Європи, з'явилася велика кількість орденів і товариств, заснованих на спомин Святого Георгія. Вони були створені майже в усіх державах Європи: Венеції, Німеччині, Римі, Голандії та ін. І хоча всі ці ордени і товариства мали різні статути, обов'язковою рисою всіх вступників було бажання заслужити цю честь своїми майбутніми подвигами.

За часів царювання Федора Іоановича воїнам за хоробрість давали монету з зображенням Святого Георгія для носіння на шапці або рукаві. Річард Левове Серце вірив в особливе покровительство, яке виявляв до нього великомученик. Англійський орден Підв'язки також вважав Святого Георгія своїм покровителем.

В Росії з 1769 року орденом Святого Георгія нагороджували офіцерів, які здійснили видатний подвиг або прослужили в офіцерському чині не менше 25 років і взяли участь хоча б в одному бою, а на флоті - офіцерів, які здійснили не менше 18 кампаній, кожна з яких продовжувалася не менше 6 місяців. Нагородження георгіївським орденом за вислугу років і морські кампанії було скасовано в 1855 році. В 1807 році була встановлена відзнака військового ордену для нижчих чинів, яка була прирахована до ордену Святого Георгія, мала, як і орден, 4 ступеня, і кожному була присвоєна пенсія. Єкатерина II, засновуючи орден Святого Георгія, встановила на користь кавалерів щорічну пенсію у 38400 карбованців. Наприкінці ХІХ ст. розміри пенсії коливалися залежно від класу від 150 до 1000 карбованців. Нагороджені орденом Святого Георгія будь-якого ступеня набували права спадкового дворянства.

Відповідно до статуту кавалери георгіївського ордену створювали товариство, яке мало церкву, будинок, архів, печатку, скарбницю, а також адміністрацію та кавалерську думу, яка виконувала почесні обов'язки благодійництва. Кавалерська дума Святого Георгія ознаменувала початок своєї діяльності постановою з накопиченої орденської суми виділяти по 5000 карбованців для піклування заслужених солдат.

Для кожного імператорського ордену було встановлено особливе свято в день того святого, на спомин якого він був заснований. Наприкінці ХІХ ст. святкували лише день 26 листопада, коли для кавалерів ордену Святого Георгія в імператорському палаці влаштовували обід.

В Миколаєві в день 100-літнього ювілею ордена в усіх воєнних частинах, розміщених у нашому місті, відправили молебень і влаштували церковний парад.

1869 року до ордену Святого Георгія було прираховано золоту зброю. Георгіївський орден і його стрічка були також знадобами багатьох відзнак, які жалували цілим військовим частинам (георгіївські прапори і корогви, срібні труби та ін.). Медалі за походи або окремі воєнні дії неодноразово жалувалися на георгіївській стрічці.

Генераліссімус О.В.Суворов 1789 року, командуючи дивізією в армії Рєпніна, розбив турків при Фокшанах і Римніку, за що отримав Орден Святого Георгія І-го ступеня.

Наш земляк О.І.Казарський за відзнаку у військових діях при облозі фортеці Варна 1826 року був нагороджений золотою шаблею з написом "За хоробрість", а за мужність і самовідданий героїзм відомий командир бригу "Меркурій" 1829 року отримав орден Святого Георгія IV-го ступеня; таким же орденом було нагороджено і штурмана судна І.П.Прокоф'єва, всі нижчі військові чини - георгіївськими медалями, а сам бриг - кормовим георгіївським стягом.

Священик Очаківського військового собору Гавриїл Судковський за мужність, виявлену при відбитті англо-французської ескадри під час бомбардування Очакова 1854 року, коли ієрей під сильним вогнем з хрестом в руках підбадьорював солдат на батареях, був нагороджений кабінетним золотим наперсним хрестом на георгіївській стрічці.

У червні 1829 року священик Тобольського піхотного полку Іов Камінський переправився з батальйоном через Дунай на турецький берег і з хрестом в руках приймав участь у штурмуванні неприятельської батареї м. Рахів, був тяжко поранений, за що нагороджений орденом Святого Георгія IV-го ступеня, отримав довічну пенсію 500 карбованців на рік і був призначений другим священиком до Петербурзької двірської церкви.

Великий князь Микола Миколайович, дядько імператора Миколи II, під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. був нагороджений орденом Святого Георгія IV-го ступеня за переправу через Дунай і золотою шаблею з написом "За хоробрість" за перехід через Балкани. За здобуття 120-тисячного гарнізону Перемишль у березні 1915 року як Верховний Головнокомандувач був нагороджений орденом Святого Георгію II-го ступеня.

Лави вшанованих георгіївськими нагородами значно поповнилися в роки першої світової війни. Про це свідчать накази по 7-й армії Одеського військового округу, які зберігаються у держархіві Миколаївської області. Верховний Головнокомандувач наказом № 160 від 14 листопада 1914 року представив до нагородження всіма чотирма ступенями георгіївської медалі бомбардира 5-ї стрілкової артилерійської бригади Івана Попова, який під час перебування охоронцем біля бригадної скрині з грішми, потрапив під обстріл ворога і протягом шести діб невідступно перебував на посту.

21 березня 1915 року рота 148-го піхотного Каспійського полку відбила в контратаці в австрійців свого рядового Олексія Макуху, якому в полоні вирізали язика за відмову повідокі прапори і корогви, срібні труби та ін.). Медалі за походи або окремі воєнні дії неодноразовія всіх чотирьох ступенів.

Наказом командувача 48-ї піхотної дивізії № 229 від 31 грудня 1915 року відряджені для супроводу подарунків до армії члени Комітету по задоволенню потреб, викликаних війною, уповноважені миколаївського суднобудівного заводу "Руссуд" селянин Іван Бєлов і міщанин Іван Нестоянов за виявлені мужність і безстрашність при роздаванні подарунків воїнам на передових позиціях, під вогнем неприятеля, були нагороджені георгіївськими медалями IV-го ступеня.

10 (23) листопада 1917 року ВЦК і РНК видали декрет "Про знищення станів і цивільних чинів", яким царські ордени і медалі були ліквідовані.

В радянські часи воєнні подвиги відзначались іншими нагородами, і в сучасній Україні орден Святого Георгія не відновлено, але "георгіївські кавалери" завжди викликають почуття поваги та захоплення перед подвигами мужності та героїзму захисників Вітчизни.