Нагорода за хоробрість (до 230-річчя встановлення ордена Святого Георгія)

Друк
Мельник Марина Олександрівна
Начальник відділу інформації та використання
документів Держархіву Миколаївської області

«Орден - знак, який жалували за особливі заслуги, або відзнака встановленої форми, яку носять на стрічці, ланцюзі або іншим чином» - таке визначення ордену надано в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона у 1897 році.

В дореволюційній Росії ордени за своїм значенням поділялись на такі категорії: 1) найпочесніші, які жалували лише царюючим особам; 2) родинні - для осіб, які належали царському дому та споріднених з ним; 3) ордени за заслуги та відзнаки. До третьої категорії належав орден Святого Георгія (військовий орден Святого великомученика і побідоносця Георгія), встановлений імператицею Катериною II 26 листопада 1769 року «для нагородження визначних військових подвигів та в заохочення у воєнному мистецтві».

Щоб зрозуміти значення цієї події, необхідно зазирнути до древньої історії. Згідно з Метафрастом, Святий Георгій походив із знатного роду і обіймав високу військову посаду. Коли почалося Діоклетіанове гоніння християн, він відмовився від воєнного сану і став сповідником християнства, за що після восьмиденних тяжких катувань був обезглавлений приблизно 303 року.

Шанування мученика рано розповсюдилося на Сході. У слов'ян на початку християнства його ім'я давали членам великокняжої родини: вже 988 року великий князь Ярослав отримав при хрещенні ім'я Георгія.

Існує багато древніх легенд і сказань про життя, подвиги та дива великомученика. Найдавніше житіє Святого Георгія стало підставою для духовного вірша про Єгорія Хороброго, в якому він є упорядником Землі Руської.

Диво Святого Георгія про змія і дівчину з'явилося спочатку на грецькому Сході, потім (до XII ст.) перейшло на Захід. Зміст його в тому, що Святий Георгій вбиває змія або дракона, який спустошував землі одного поганського царя, і, щоб уникнути цього, цар і жителі були вимушені віддавати йому на поживу своїх дітей. Коли до змія була виведена царська дочка, з'явився Святий Георгій, як молодий воїн, і словом своїм і хрестом упокорив дракона, якого царівна, як вівцю, привела на поясі до міста; після цього батько царівни та його піддані прийняли хрещення. В усіх християнських державах це диво стало славнозвісним і значно посилило шанування Святого Георгія. Коли віра у великомученика як помічника у боротьбі з поганцями розповсюдилася під час хрестових походів у державах Західної Європи, з'явилася велика кількість орденів і товариств, заснованих на спомин Святого Георгія. Вони були створені майже в усіх державах Європи: Венеції, Німеччині, Римі, Голандії та ін. І хоча всі ці ордени і товариства мали різні статути, обов'язковою рисою всіх вступників було бажання заслужити цю честь своїми майбутніми подвигами.

За часів царювання Федора Іоановича воїнам за хоробрість давали монету з зображенням Святого Георгія для носіння на шапці або рукаві. Річард Левове Серце вірив в особливе покровительство, яке виявляв до нього великомученик. Англійський орден Підв'язки також вважав Святого Георгія своїм покровителем.

В Росії з 1769 року орденом Святого Георгія нагороджували офіцерів, які здійснили видатний подвиг або прослужили в офіцерському чині не менше 25 років і взяли участь хоча б в одному бою, а на флоті - офіцерів, які здійснили не менше 18 кампаній, кожна з яких продовжувалася не менше 6 місяців. Нагородження георгіївським орденом за вислугу років і морські кампанії було скасовано в 1855 році. В 1807 році була встановлена відзнака військового ордену для нижчих чинів, яка була прирахована до ордену Святого Георгія, мала, як і орден, 4 ступеня, і кожному була присвоєна пенсія. Єкатерина II, засновуючи орден Святого Георгія, встановила на користь кавалерів щорічну пенсію у 38400 карбованців. Наприкінці ХІХ ст. розміри пенсії коливалися залежно від класу від 150 до 1000 карбованців. Нагороджені орденом Святого Георгія будь-якого ступеня набували права спадкового дворянства.

Відповідно до статуту кавалери георгіївського ордену створювали товариство, яке мало церкву, будинок, архів, печатку, скарбницю, а також адміністрацію та кавалерську думу, яка виконувала почесні обов'язки благодійництва. Кавалерська дума Святого Георгія ознаменувала початок своєї діяльності постановою з накопиченої орденської суми виділяти по 5000 карбованців для піклування заслужених солдат.

Для кожного імператорського ордену було встановлено особливе свято в день того святого, на спомин якого він був заснований. Наприкінці ХІХ ст. святкували лише день 26 листопада, коли для кавалерів ордену Святого Георгія в імператорському палаці влаштовували обід.

В Миколаєві в день 100-літнього ювілею ордена в усіх воєнних частинах, розміщених у нашому місті, відправили молебень і влаштували церковний парад.

1869 року до ордену Святого Георгія було прираховано золоту зброю. Георгіївський орден і його стрічка були також знадобами багатьох відзнак, які жалували цілим військовим частинам (георгіївські прапори і корогви, срібні труби та ін.). Медалі за походи або окремі воєнні дії неодноразово жалувалися на георгіївській стрічці.

Генераліссімус О.В.Суворов 1789 року, командуючи дивізією в армії Рєпніна, розбив турків при Фокшанах і Римніку, за що отримав Орден Святого Георгія І-го ступеня.

Наш земляк О.І.Казарський за відзнаку у військових діях при облозі фортеці Варна 1826 року був нагороджений золотою шаблею з написом "За хоробрість", а за мужність і самовідданий героїзм відомий командир бригу "Меркурій" 1829 року отримав орден Святого Георгія IV-го ступеня; таким же орденом було нагороджено і штурмана судна І.П.Прокоф'єва, всі нижчі військові чини - георгіївськими медалями, а сам бриг - кормовим георгіївським стягом.

Священик Очаківського військового собору Гавриїл Судковський за мужність, виявлену при відбитті англо-французської ескадри під час бомбардування Очакова 1854 року, коли ієрей під сильним вогнем з хрестом в руках підбадьорював солдат на батареях, був нагороджений кабінетним золотим наперсним хрестом на георгіївській стрічці.

У червні 1829 року священик Тобольського піхотного полку Іов Камінський переправився з батальйоном через Дунай на турецький берег і з хрестом в руках приймав участь у штурмуванні неприятельської батареї м. Рахів, був тяжко поранений, за що нагороджений орденом Святого Георгія IV-го ступеня, отримав довічну пенсію 500 карбованців на рік і був призначений другим священиком до Петербурзької двірської церкви.

Великий князь Микола Миколайович, дядько імператора Миколи II, під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. був нагороджений орденом Святого Георгія IV-го ступеня за переправу через Дунай і золотою шаблею з написом "За хоробрість" за перехід через Балкани. За здобуття 120-тисячного гарнізону Перемишль у березні 1915 року як Верховний Головнокомандувач був нагороджений орденом Святого Георгію II-го ступеня.

Лави вшанованих георгіївськими нагородами значно поповнилися в роки першої світової війни. Про це свідчать накази по 7-й армії Одеського військового округу, які зберігаються у держархіві Миколаївської області. Верховний Головнокомандувач наказом № 160 від 14 листопада 1914 року представив до нагородження всіма чотирма ступенями георгіївської медалі бомбардира 5-ї стрілкової артилерійської бригади Івана Попова, який під час перебування охоронцем біля бригадної скрині з грішми, потрапив під обстріл ворога і протягом шести діб невідступно перебував на посту.

21 березня 1915 року рота 148-го піхотного Каспійського полку відбила в контратаці в австрійців свого рядового Олексія Макуху, якому в полоні вирізали язика за відмову повідокі прапори і корогви, срібні труби та ін.). Медалі за походи або окремі воєнні дії неодноразовія всіх чотирьох ступенів.

Наказом командувача 48-ї піхотної дивізії № 229 від 31 грудня 1915 року відряджені для супроводу подарунків до армії члени Комітету по задоволенню потреб, викликаних війною, уповноважені миколаївського суднобудівного заводу "Руссуд" селянин Іван Бєлов і міщанин Іван Нестоянов за виявлені мужність і безстрашність при роздаванні подарунків воїнам на передових позиціях, під вогнем неприятеля, були нагороджені георгіївськими медалями IV-го ступеня.

10 (23) листопада 1917 року ВЦК і РНК видали декрет "Про знищення станів і цивільних чинів", яким царські ордени і медалі були ліквідовані.

В радянські часи воєнні подвиги відзначались іншими нагородами, і в сучасній Україні орден Святого Георгія не відновлено, але "георгіївські кавалери" завжди викликають почуття поваги та захоплення перед подвигами мужності та героїзму захисників Вітчизни.

 

Анонси

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер