До 30-річчя відкриття Дніпро-Бузького морського порту

Друк

І.В. Крикалова
Головний спеціаліст державного
архіву Миколаївської області

Урочисте відкриття Дніпро-Бузького морського порту, розташованого на території Миколаївського глиноземного заводу, відбулося 7 жовтня 1978 року.
За три роки на місці берегу, порослого очеретом, де вільно гуляли бузькі хвилі, був побудований сучасний високопотужний перший комплекс порту. Брали участь у будівництві споруд порту робітники СУ № 431 тресту "Чорноморгідробуд" та робітники миколаївських СУ № 18, № 28. На 7 жовтня 1978 року було здано чотири причали, два з них - глибоководні. У грудні 1978 року було завершено будівництво останнього - п'ятого. Тоді порт почав приймати лінійні рудовози водотоннажністю 65-70 тисяч тонн.


Більше ніж на століття Дніпро-Бузький порт молодший за Миколаївський морський. Його відрізняє високий рівень механізації, який дозволив економити десятки годин на розвантаженні. Потужність розвантажувачів у порту - 50 тисяч тонн за добу, обробка суден проводитилася втричі швидше, ніж у Миколаївському морському порті.

Теплохід "Закарпатье" Азовського морського пароплавства першим увійшов у Дніпро-Бузький порт в день його відкриття. "Це високе довір'я - першими пришвартуватися біля причалу нового порту", - сказав перший помічник капітана теплохода В.І.Носиков. Цим рейсом судно доставило на Миколаївський глиноземний завод 22 тисячі 400 тонн бокситів. Музикою, квітами, щирими посмішками зустріли моряків миколаївці. Начальник порту І.В.Соляник на честь їх перших відвідин подарував команді "Закарпатья" картину "Панорама Миколаївського глиноземного заводу". Розвантажувати судно розпочала бригада докерів Г.Н.Фісуна, яка зобов'язалась завершити ці роботи за 67 годин при нормі 72. Вперше запрацювали стаккерреклаймери. За першу добу з відкриття порту дніпро-бузькі портовики завантажили і відправили сім теплоходів з бокситами для Запорізького алюмінієвого заводу. Отже, 7 жовтня 1978 року відчинилися ще одні морські ворота Миколаєва.

Минуло тридцять років, багато кораблів приходило до причалу порту, зростав сам порт, але той день, коли він з'явився на мапі, лишився у пам'яті міста і портовиків.