Жінки у складі демократичної Миколаївської міської думи

Друк

провідний спеціаліст відділу
інформації та використання
документів держархіву
Миколаївської області
Ганна Іванова

       15 квітня 1917 р. Тимчасовий уряд видав Постанову «Про проведення виборів гласних міських дум» і «Тимчасові правила щодо проведення виборів гласних міських дум». Уперше в колишній Російській імперії впроваджувалось демократичне, пряме і рівне виборче право. Обирати й бути обраним до органів міського самоврядування могли усі громадяни чоловічої та жіночої статі усіх національностей та віросповідань, які досягли 20 років. Під час складання списків ці особи повинні були мешкати у цьому місті, або мати в ньому домівку, або інші заняття, пов’язані з містом. Кожен виборець мав один голос [1].

       За доби Української Центральної Ради в Миколаєві основні важелі управління зосереджувалися в руках гласних демократичної Миколаївської міської думи, котра 15 листопада 1917 р. визнала Центральну Раду як вищий краєвий орган влади в Україні. Склад Демдуми було обрано на найдемократичніших за всю історію громадського самоуправління Миколаєва виборах, що відбулися 13 серпня 1917 р. Зі 102-х гласних Демдуми 63 представляли партію соціалістів-революціонерів, 15 – соціал-демократів, 9 – єврейську громаду, 5 – партію Народної свободи, 3 – Союз домовласників, по одному – інші політичні партії та громадські організації Миколаєва [2]

    Вперше жінки і чоловіки були зрівняні в виборчих правах. Тож, до демократичної Миколаївської міської думипотрапили 3 жінки – Сапожникова Віра Іванівна (за списком № 3під № 33 від партії соціалістів-революціонерів), Мандельштам Софія Захарівна (за списком № 9 під № 3 від Російської соціал-демократичної робочої партії, об'єднаної з соціал-демократами БУНД, Латвії, Естонії, Польщі та Литви) та Кенігсберг Ганна Григорівна (за списком № 12 під № 9 від єврейського об'єднаного комітету) [3].

       Сапожникова Віра Іванівна(1864-1936 рр.), педагог, дівоче прізвище Казакевич. Вихованка Вищих Бестужевських курсів в Петербурзі, організатор перших у м. Миколаїв установ для дошкільнят, голова профспілки домашньої прислуги. Її чоловік – Сапожников Аркадій Пантелеймонович (1868-1939 рр.), педагог, громадський діяч, з селян. Будучи студентом Петербурзького університету, долучився до революційно налаштованої молоді, був заарештований, ув'язнений до Шліссельбурзької фортеці. Емігрував до Швейцарії. Після повернення в 1895 р. до Росії був висланий в м Миколаїв під гласний нагляд поліції. Тут з дружиною Вірою Іванівною на власні кошти відкрив в невеликому одноповерховому будинку по вул. Олексіївська, 82 (нині вул. Велика Морська) приватне 3-го розряду училище (початкову школу), в якому і викладав, а Віра Іванівна була завідувачем. Аркадій Пантелеймонович та Віра Іванівна були членами місцевої організації соціал-революціонерів. Аркадій Пантелеймонович активно працював у Миколаївському товаристві любителів природи, у 1910-1911 рр. – редактор миколаївського журналу "Природа". Вів наукові гуртки, збирав дані про клімат, флору і фауну Херсонської губернії, був активістом народних читань. У 1925 р. Сапожникови переїхали з родиною до м. Ленінград [4].

       Мандельштам Софія Захарівна, вчителька, мешкала у м. Миколаїв по вул. Пушкінська, 13, член Російської соціал-демократичної робочої партії (меншовики). У газеті "Шлях Соціал-Демократа" від 12 березня 1918 р. № 13 є замітка про урочисте засідання, присвячене річниці Великої Російської Революції в приміщенні бюро партії (вул. Потьомкінська, 43), куди було запрошено С.З. Мандельштам виступити з доповіддю на тему "Російська революція та соціал-демократія" [5].Після мітингу на заводі "Наваль" 20 березня 1918 р., де робітники вимагали виплати зарплатні, відбулося закрите засідання, скликане більшовиками. На засіданні було прийнято рішення про виступ проти німців 22 березня 1918 р., Рішення підтримали на заводах "Руссуд" і "Темвод". Однак, есери і меншовики вважали виступ проти добре організованої та озброєної армії самогубством. Найбільше в цьому намагалася переконати присутніх гласна Думи, меншовичка Софія Мандельштам. Але її виступав не справив впливу на збуджений більшовиками натовп робітників. Взагалі будь якого плану повстання розроблено не було, фактично воно мало напівстихійний характер і тим самим було приречене на поразку [6].Зі спогадів учасниці миколаївського жіночого руху Дарії Хомутової з початком лютневої революції 1917 р. у м. Миколаїв був організований союз жінок, центральне відділення якого складалося з так званих "дам патронес" – дружин офіцерів, лікарівта інших представників місцевої інтелігенції і районне відділення (вулиці 3-я Слобідська-Колодязна), котре об'єднало робітниць та дружин робочих. В районному відділенні союзу працювала і есерка В.І. Сапожникова, вчителька. Одного разу в театрі Шеффера на загальних зборах жінок стався розкол союзу. Членами районного відділення було прийнято рішення про приєднання до більшовицького союзу трудящих жінок, збори котрого в цей час проходили по вул. Потьомкінська у м. Миколаїв, куди і попрямувала велика група робітниць та дружин робочих. На цих зборах з промовою виступила і Софія Захарівна Мандельштам. У березні 1920 р. С.З. Мандельштам була завідувачем жіночим відділом (так у документах) [7].

       Кенігсберг Анюта (так у документі) Германівнанародилася 03 листопада 1879 р. (за старим стилем) у м. Миколаїв (актовий запис № 147 в метричній книзі синагоги м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії про народження за 1879 р.) в сім'ї миколаївського міщанина Германа Кенігсберга (у деяких документах – Кейнігсберг) та його дружини Естер [8] та була молодшою з шести дітей Кенігсбергів, з яких двоє стали лікарями – вона та її старший брат Михайло Григорович, котрий особливу популярність набув з 1901 р. після відкриття власного гідропатичного закладу Миколаєві на вул. В. Морська, 3/1, де працював завідувачем, а Анна Григорівна – лікарем [9].У травні 1917 р. за ініціативою Анни Григорівни Кенігсберг відкрився єврейський дитячий садок, який розташувався в будинку № 14 по вул. Мала Морська, а пізніше на розі вул. Великої Морської та Наваринської. Коштами громади утримувалися дитячі притулки-сиротинці для дівчат та хлопців (в 1919 р. передані під опіку державної системи соціального забезпечення). Крім того, на благодійні внески діяв «денний притулок» для дітей воїнів та з бідних сімей, створений в 1914 р. (припинив діяльність в 1918 р. через відсутність коштів). Громада утримувала єврейську богадільню [10]. В 1924 р. Ганна Григорівна працювала дитячим лікарем у миколаївському шкільному санаторії [11].

Джерела та література

  1. Ярмиш О. Н., Головко О. М. Харківське міське самоврядування на зламі століть : ХІХ – ХХ і ХХ – ХХІ ст. Досвід історії та сучасності / О. Н. Ярмиш, О. М. Головко. ? Х. : Видавництво національного університету внутрішніх справ, 2004. – С. 41.
  2. ДАМО, ф. 222, оп.1, спр.1814, арк. 7, 192; ф. р-1817, оп. 2, спр. 195, арк. 183, спр. 280, арк. 10.
  3. ДАМО, ф. 222, оп.1, спр. 1814, арк. 3-3 зв., 6.
  4. Энциклопедический словарь: Николаевцы, 1789-1999 гг., г. Николаев, "Возможности киммерии", 1999.– С. 297; Адрес-календарь и справочная книга Николаевского Градоначальства на 1912 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1911.– С. 65, 71, Адрес-календарь Николаевского Градоначальства на 1915 год. – Николаев: Изд. Канцелярии Николаевского Градоначальника, 1914.– С. 76, 144.
  5. ДАМО.ф. 1817, оп.2, спр. 279, арк. 125.
  6. ДАМО. ф. П-1817, оп. 2, спр. 552, арк. 7 зв.-8; спр. 504, арк. 1; Миколаївщина в роки Української революції 1917-1921 рр.: науково-методичні матеріали. – Миколаїв: ОІППО, 2017. – С. 152.
  7. ДАМО. ф. П-1817, оп.2, спр. 517, арк. 1-4.
  8. ДАМО. ф. 484, оп. 1, спр. 1467, арк. 70 зв.
  9. Чередниченко Г. Водолечебница доктора Кенигсберга // Новый век. – 2001. – № 3-4. – С. 81-82.
  10. Миколаївщина: нариси історії революції 1917 – 1921 років / Л. Л. Левченко, Л. А. Вовчук, О. В. Волос та ін. – Миколаїв: Іліон, 2017. – С. 168.
  11. Список медицинских врачей СССР. Изд. народного комиссариата здравоохранения РСФСР. Москва. 1925 г. – С. 82.
 

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер