З історії Новополтавського єврейського сільськогосподарського технікуму (інституту) Новобузького району Миколаївської області у 1924-1934 роках

Друк

Олександр Серединський,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

У квітні 1923 року XIIз’ізд РКП(б), засудивши «місцеві націоналізми», оголосив російський великодержавний шовінізм найбільшою небезпекою. Було оголошено політику коренізації, яка на підвладній Москві території України мала два чітко виражених аспекти. Перший був пов’язаний з упровадженням української мови в діяльність державних органів і закладів, у громадське життя, із розвитком національної культури і традицій (українізація). Другий зі створенням необхідних умов для всебічного розвитку національних меншин. Величезну роль у формуванні національної самосвідомості, зберігання і збагачення національно-культурної спадщини будь-якого народу відіграє національна освіта. То ж до позитивних процесів, викликаних політикою коренізації, слід віднести формування мережі національних шкіл, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, що, як справедливо зауважила О.В.Войналович, була «основою для національного і культурного відродження всіх народів, що проживали на території України» [1].

У цій публікації розглянемо історію Новополтавського єврейського сільськогосподарського технікуму (інституту) у 1924-1934 роках. Новополтавський єврейський сільськогосподарський технікум Новобузького району Миколаївського округу (нині Миколаївської області) був створений у 1924 році на базі Новополтавської сільськогосподарської школи. Технікум перебував у веденні інспектури Миколаївської окружної професійної освіти і одночасно інспектури нацмена (євсекції). Оскільки технікум був єврейський, предмети викладались єврейською мовою. Українська мова була окремим предметом викладання [2].

Новостворений сільськогосподарський технікум мав специфічні особливості. Він знаходився в степу, в 3,5 верстах від населеного пункту Новополтавка. Навчальний заклад мав скорочений кошторис і штати порівняно з іншими сільськогосподарськими технікумами, що негативно відбивалось на темпах будівництва і перешкоджало його роботі. Технікум мав малу житлову площу, що унеможливлювало розміщення обслуговуючого персоналу. До того ж були ускладнення з запрошенням для викладацької роботи кваліфікованих агрономів, які б володіли єврейською мовою [3].

Заняття розпочалися 15 вересня 1924 року. При технікумі діяв спочатку тільки підготовчий курс, на якому навчалися 32 студенти. Викладали такі предмети: єврейську та російську мови, математику (алгебру та геометрію), ботаніку, фізику, хімію, геологію, зоологію, загальну географію, економічну географію СРСР, суспільствознавство. Перевірка знань учнів здійснювалась через бесіди, доповіді на уроках, письмові роботи. У кінці першого триместру був проведений по кожному предмету спеціальний облік засвоєних знань, котрий закінчився колективною характеристикою класу з урахуванням успішності кожного студента. Результати перевірки були задовільні. Предмети викладали три викладачі: Страшук Абрам Маркович, Сигал Яків Тув’євич, Тільман Яків Ілліч. Теоретичні знання ув’язувались з роботою студентів у різних галузях господарства. При технікумі діяли гуртки: політичний, хоровий, драматичний, агрономічний, редколегія з кореспондентським гуртком, працювала бібліотека з фондом у 1035 книг. Студенти жили в гуртожитку при технікумі [4].

Вже в наступному 1925-1926 навчальному році в технікумі працювали    6 викладачів (наприкінці року – 7). Діяли підготовчий курс, на якому навчалось 47 студентів, та перший курс – 27 студентів. Всього в Новополтавському сільськогосподарському єврейському технікумі навчалось 74 студента, усі єврейської національності. Термін навчання в технікумі був трьохрічним. Технікум мав кабінети: зоологічний, фізичний, суспільствознавства, метрології та геології, хімічну та ботанічну лабораторії. Однак кабінети та лабораторії були недостатньо устатковані. Діяли агрономічний, зоотехнічний, рільницький гуртки. Працювала бібліотека, в якій наприкінці 1925-1926 навчального року налічувалось 2625 книг та журналів. Були створені 5 предметних комісій: соц-суспільствознавства, фізико-хімічна, скотарсько-зоологічна, математична, ботанічно-рільницька. До складу комісій входили як викладачі, так і студенти. В комісіях розробляли програми відповідних предметів, які входили до даного циклу, обговорювали методи викладання та практичних робіт, постановку та місце практичних робіт в загальних курсах. Теоретичне викладання предметів було пов’язане з виробництвом. Всі без виключення студенти працювали в господарстві технікуму під керівництвом завідувача господарства та викладачів. Студенти займались питаннями правильного годування корів, звітності про врожайність різних культур рільництва та рентабельністю молочного господарства, був улаштований розсадник кормових трав. До того ж студенти технікуму займались агрономічною пропагандою в навколишніх населених пунктах [5].

У 1926-1927 навчальному році при Новополтавському сільськогосподарському технікумі був відкритий другий курс. Всього в технікумі навчалось 99 студентів, на кінець навчального року було                   7 викладачів. Директором технікуму був Штромвассер Натан Борисович, який закінчив Одеський сільськогосподарський інститут і мав 20 років педагогічного стажу, завідуючим фермою був Зельцер Ісаак Ісаєвич. Технікум готував агрономів-рільників для єврейських колоній на території України і значився як вищий навчальний заклад. При технікумі діяло 5 предметних комісій. Студенти вивчали фізику, математику, сільськогосподарську метрологію, сільськогосподарське машинознавство, ботаніку, мікробіологію, загальне землеробство, зоологію, анатомію і фізіологію тваринництва, зоотехнію, хімію, ґрунтознавство, єврейську та українську мови, політичні предмети. Педагоги та студенти другого курсу технікуму проводили агрономічну пропаганду в навколишніх населених пунктах: проводили дослідне кормління худоби, організовували сільськогосподарські виставки та участь педагогів в сільськогосподарських курсах в Новополтавці, проводили при технікумі місячні вчительські сільськогосподарські курси для вчителів єврейських колоній, читали лекції. Селяни при технікумі очищали посівний матеріал, закупали племінних свиней, мали змогу придбати чистосортні насіння, тобто Новополтавський сільськогосподарський технікум став своєрідним агрокультурним центром. У 1926-1927 навчальному році покращилась робота лабораторій при технікумі, хоч вони лишались недостатньо укомплектованими. Технікум мав такі лабораторії: зоологічну,                                ботаніко-рільницьку, хімічну, мінералогії, геології та фізики, машинознавства, діяли три сільськогосподарських гуртки: рільничий, інтенсивних культур та зоотехнічний, в яких студенти удосконалювали свої знання. Технікум мав навчально-допоміжне господарство, яке складалось з 500 десятин землі, трьох тракторів та двох племінних розплідників: рогатої худоби та англійських білих свиней. Однак сільськогосподарського реманенту було недостатньо для обслуговування такого господарства, бо до сівозміну було включено             200 десятин землі. Навчальне господарство технікуму було представлено такими галузями агрономії: 1) племінним тваринництвом; 2) племінним свинарством; 3) сироварнею; 4) інтенсивними культурами; 5) рільництвом, яке виробляло засухостійкі сорти посівного матеріалу. Технікум з навчальним господарством було електрифіковано. На навчальному господарстві сіяли озиму та ярову пшеницю, озимий та яровий ячмінь, овес, жито, кукурудзу, картоплю, соняшник, буряк, люцерну та ін. Сівозміна в господарстві була заведена шестипільна з запільним кормовим клином. Разом з тим у роботі технікуму були певні труднощі. Необхідним було збільшення штату робітників при господарстві технікуму. Так, наприклад, на більше ніж 40 корів давали одну доярку, на 42 коня – одного конюха і т. д. У 1925-1926 навчальному році кількість посад складало 26, а у 1926-1927 навчальному році тільки 23, хоч господарство при технікумі розширилось. Також при технікумі не було достатньої житлової площі для розміщення робочих та студентів, а також приміщень для розміщення навчально-допоміжних установ. Матеріальний стан більшості студентів був важким. Кількість студентів, які мали стипендії, була незначною. Так, у 1927-1928 навчальному році з            133 студентів державні стипендії мали тільки 36. Навесні 1928 року частина студентів працювала на різних сільськогосподарських роботах і в господарстві технікуму та заробила собі більше 2800 крб. [6].

Незважаючи на певні труднощі, Новополтавський сільськогосподарський технікум у 1929 році випустив першу групу єврейських агрономів у складі 21 особи. Другий випуск відбувся 1 березня 1930 року, кількість випускників зросла до 39. Нових агрономів розподілили по єврейським сільськогосподарським колективам України.

4 березня 1930 року колегія народного комісаріату просвіти УРСР прийняла постанову про реорганізацію Новополтавського єврейського сільськогосподарського технікуму в єврейський сільськогосподарський інститут, тому що технікум вже не міг задовольнити потреби єврейських сільськогосподарських колективів у кадрах високої кваліфікації. Новий інститут складався з агрономічного та зооветеринарного факультетів та робфаку, готував висококваліфікованих спеціалістів сільського господарства для великих зернових та м'ясо-молочних господарств в Україні. 10 лютого 1931 року Новополтавський єврейський сільськогосподарський інститут випустив перших агрономів – 27 осіб. Якщо у лютому 1930 року в технікумі і на робфаку навчалось 125 осіб, то в інституті у січні 1931 року їх кількість збільшилась вдвічі, кількість педагогів зросла з 9 до 23 осіб. Кількість книг у бібліотеці збільшилась з 5 тисяч до 11 тисяч, лабораторій – з 6 до 9. У         1930 році інститут збудував гуртожиток для студентів.

Однак, незважаючи на певні досягнення, стан інституту лишався важким: не вистачало приміщень для житла та навчання, заняття проводились у дві зміни. Відсутність житла для викладачів не дозволяла прикріпити до інституту необхідні наукові та лекторські кадри. Не вистачало приміщень для робітників та обслуговуючого персоналу, їдальні, пошти. Не було також необхідної кількості лабораторій та господарських приміщень. Подолати вказані труднощі не вдалося, через що у 1934 році студентів перевели до Одеси, де вони увійшли до складу Одеського сільськогосподарського інституту. В самій Новополтавці на базі колишнього інституту була створена середня зоотехнічна школа конярства.

З середини 1930-х років, в умовах гальмування політики коренізації, почали закривати навчальні заклади з рідною мовою навчання, у тому числі єврейські. Слово «єврейська» з назви Новополтавської середньої зоотехнічної школи конярства зникло, викладання єврейською мовою повністю припинилось. З національною політикою було завершено, настали дні жорстокої сталінської диктатури [7].

 

                                               Література та джерела:

 

  1. Орлянський В.С. Євреї України в 20-30-ті роки XXсторіччя:     соціально-політичний аспект. – Запоріжжя: ЗГТУ, 2000. – С. 101; Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. Вид. 2-ге, зі змінами. – Львів: Світ, 1998. – С. 257.
  2. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. Р-99, оп. 3, спр. 13, арк. 16, 19, 21.
  3. ДАМО, ф. П-1, оп.1, спр. 405, арк. 19; ф. Р-99, оп. 3, спр. 13, арк. 29.
  4. Там саме, ф. Р-99, оп. 3, спр. 13, арк. 29-30 зв., 32, 35, 38, 40.
  5. Там саме, ф. Р-99, оп. 3, спр. 13, арк. 54, 89, 115 зв., 119-121,                  123 зв.-126 зв.
  6. Там саме, ф. Р-99, оп. 3, спр. 13, арк. 168, 226-230, 232; П-1, оп. 1,        спр. 405, арк. 19-21, 23.
  7. Пасик Я. Новополтавские еврейские сельскохозяйственные учебные заведения. [Электронный ресурс]. /Я. Пасик//Еврейские земледельческие колонии Юга Украины и Крыма. Режим доступа: http://evkol.ucoz.com/y_pasik-novopoltavka-school.htm



 

 

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер