Діяльність підпільних груп

Друк

Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
державного архіву Миколаївської області

«Діяльність підпільних груп М.І.Тайожного («медиків»),
Ю.М.Тарасова і В.М.Дорохольської,  І.Г.Шапошнікова
(військовополонених концтабору «Шталаг-364»)
у м. Миколаїв під час Другої світової війни»

 

17 квітня 1943 року на окуповану нацистами територію поблизу с. Червоне Нововоронцівського району Миколаївської (нині Херсонської) області з літака на парашютах висадилася розвідувальна група Українського штабу партизанського руху у складі трьох осіб: керівника групи Кирильченка Феофана Михайловича (1923 року народження, українець, член ВЛКСМ, уродженець м. Миколаїв, до війни – електрик), комісара групи Янєра Івана Степановича (1920 року народження, українець, член ВЛКСМ, уродженець Березнегуватського району Миколаївської області, до війни –  військовослужбовець), радистки Бурлаченко Марії Іванівни (1922 року народження, українка, член ВЛКСМ, уродженка Ворошиловградської області, до війни – лаборант у хімічній лабораторії). Кілька днів розвідники перебували у будинкові місцевого мешканця Коваленка Костянтина Івановича (працював сторожем у радгоспі «Придніпровський»), потім відправилися у с. Ганнівка Великоолександрівського району до колгоспника Розгонова Терентія Хомича, котрий мав явку. З 18 квітня по 10 червня 1943 року група підтримувала зв’язок з Українським штабом партизанського руху, повідомляючи за допомогою рації відомості про противника. Потім зв’язок обірвався: скінчилися батареї живлення для рації. У травні група розділилася: Ф.Кирильченко направився до м. Миколаїв до своїх рідних, а І.Янєр та М.Бурлаченко – до с. Березнегувате, де в Янєра були родичі. Рацію залишили у Т.Розгонова. Згодом Янєр її забрав і «загубив». Він почав пиячити і підпільної роботи не проводив, надавши після звільнення неправдиві свідчення про діяльність очолюваної ним групи.

Детальніше...
 

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Друк

В науковому журналі «Наукові праці Чорноморського національного університету імені Петра Могили» (Том 292, Серія «Історія», Вип. 280, Миколаїв, 2017) вийшла друком стаття директора держархіву Миколаївської області «Миколаїв за доби Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918)».

Читати статтю

 

До 140-річчя від дня народження М.П.Леонтовича – українського композитора, громадського діяча, педагога

Друк

Олександр Серединскьий,
заступник начальника відділу інформації
та використання документів держархіву
Миколаївської області

 

Микола Павлович Леонтович народився 20 грудня 1876 року у м. Єлисаветград у дворянській родині мирового судді. Мати Миколи була вчителькою музики.

Микола Леонтович отримав вищу юридичну освіту: 1891 року він вступив до Імператорського училища правознавства у м. Санкт-Петербург, яке закінчив 1898 року, отримавши звання губернського секретаря. Навчаючись в училищі, Леонтович написав музику до романсу «Що коли б я сказав», який був надрукований у Санкт-Петербурзі 1897 року [1]. Після закінчення училища Микола Павлович поступив на службу до канцелярії першого Департаменту Урядового Сенату, потім переїхав до Одеси і поступив молодшим кандидатом на судову посаду судової палати. Працюючи у м. Одеса, Леонтович М.П. почав збирати колекцію акваріумних рибок з метою проведення спостереження та вивчення рибного миру [2].

Детальніше...
 

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Друк

В науковому журналі «Історичний архів», випуск 18 (Миколаїв, 2017), що видається Чорноморським національним університетом імені Петра Могили та Інститутом української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, вийшла друком стаття директора держархіву Миколаївської області «Проблема Чорноморського флоту і суднобудівних заводів у роки Української революції: миколаївські візії»

Читати статтю

 

До 135-ї річниці Миколаївської міської громадської бібліотеки

Друк

Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

У червні 1881 року миколаївський міський голова М.П.Парізо де ла Валєтт звернувся спочатку до Миколаївського військового губернатора, а потім – до мешканців міста (розмістивши оголошення у виданні «Миколаївський вісник») з пропозицією створити у місті громадську бібліотеку. Такі на той час діяли у містах Херсон, Єлисаветград, Сімферополь, де за користування книгами та періодичними виданнями відвідувачі сплачували 5 крб. на рік або 50 коп. на місяць. У Миколаєві ж не можна було безкоштовно прочитати навіть місцевого «Вісника», у двох приватних бібліотеках – Гелера і Рідінгера – був незначний вибір книг і зависока плата, не було газет. Гарний вибір книг та періодичних видань був лише у морській офіцерській бібліотеці, коло відвідувачів котрої було обмеженим [1]. Ініціативною групою містян було відкрито підписку (збір підписів) на улаштування громадської бібліотеки [2].

Детальніше...
 


Сторінка 1 з 25

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер