05 жовтня 1891 року на прохання директора миколаївського музичного гуртка М.М.Тумило-Денисовича дирекція Російського музичного товариства надає дозвіл на відкриття у Миколаєві музичного відділення товариства з відкриттям музичних класів. 28 січня 1892 року дирекція миколаївського музичного гуртка звернулася до миколаївського військового губернатора з проханням надати дозвіл на відкриття у Миколаєві музичного відділення Російського музичного товариства і музичних класів в приміщенні колишньої Маріїнської гімназії. Урочисте відкриття відділення Російського музичного товариства і музичних класів, які очолила Є.Милевська, відбулося 2 лютого 1893 року. З вересня 1890 року музичні класи було перетворено на музичне училище з чотирма науковими загальноосвітніми класами. Таким чином Миколаїв отримав новий середній музичний навчальний заклад у котрому станом на 4 листопада 1902 року навчалося більш ніж 150 учнів, а у січні 1908 року – 87.

У жовтні 1870 року Російська імперія, скориставшись франко-пруською війною, відмовилась виконувати умови Паризького договору щодо заборони тримати флот на Чорному флоті. Наприкінці 70-х років XIX ст. було прийнято рішення про будівництво серії ескадрених броненосців у містах Миколаїв та Севастополь. Для цього було проведено реконструкцію Миколаївського Адміралтейства.

До 150-річчя від дня народження С.І. Гайдученка, юриста, археолога, дослідника Ольвії, першого директора Миколаївського міського природничо-історичного музею

Сергій Іванович Гайдученко – юрист, археолог, краєзнавець, суспільний діяч, перший директор Миколаївського міського природничо-історичного музею – народився 1 жовтня 1866 року у м. Полтава у родині міщанина. Після завершення 1891 року юридичного факультету Новоросійського університету (м. Одеса) обіймав посади судового слідчого, товариша прокурора Херсонського окружного суду, з 1904 року – мирового судді у м. Миколаїв, неодноразово був обраний гласним Миколаївської міської думи та членом міської управи, виконував обов’язки голови міської медичної комісії.

С.І. Гайдученко збирав власну етнографічну колекцію  (згодом подаровану ним природничо-історичному музеєві), проводив археологічні дослідження. 1901 року Одеське товариство історії та старожитностей визнало С.І.Гайдученка членом-кореспондентом.

С.І.Гайдученко став одним з ініціаторів створення Миколаївського відділення культурно-просвітницького товариства «Просвіта» і 22 лютого 1907 року був обраний членом ради новоствореної організації.

1913 року увійшов спочатку до складу комісії зі створення міського природничо-історичного музею при Миколаївській міській думі, а потім став його першим директором. Завдяки його зусиллям у 1914-1917 рр. музейна експозиція поповнювалась раритетними предметами.

Завдяки участі С.І.Гайдученка в археологічних розкопках в Ольвії музей 1920 року поповнився 1634 експонатами.

Помер Сергій Іванович Гайдученко 18 вересня 1922 року, похований на старому миколаївському кладовищі.