Сільські управління (органи сільського станового самоврядування)  діяли у громадах державних та вільних селян з 1838 р., а після реформи 1861 р. – у сільських громадах селян, звільнених від кріпацтва. Мали забезпечувати ефективне управління та підтримання правопорядку серед сільських мешканців. Найважливіші питання в сільському товаристві вирішував сільський схід, поточні справи – обраний на сході сільський голова та призначений сільський писар. До компетенції сходу належали: вибори сільських посадових осіб та призначення виборних на волосний схід, винесення присудів щодо тимчасового відсторонення селян від участі у сході та видалення з громади шкідливих осіб, звільнення з громади та прийом нових членів, призначення піклувальників та опікунів та їх перевірка, вирішення проблеми сімейних розділів, вирішення земельних питань, клопотання про громадські потреби й благоустрій, підготовка скарг і пропозицій, розподіл та облік сплати податків і  відбуття повинностей. Результати проведення сільских сходів відображались у «присудах», котрі письменні учасники підписували власноруч, а за неписьменних за їх згоди – один із грамотних селян. Припинили діяльність на початку 1920-х рр.