6 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р.Я.Малиновського, форсувавши річку Інгулець і захопивши на західному березі кілька плацдармів, приступили до здійснення Березнегуватсько-Снігурівської операції. За два дні наступальних боїв частини Червоної Армії оволоділи Новим Бугом, Казанкою та іншими населеними пунктами. Перерізавши залізницю Долинська-Миколаїв, наші війська зламали фронт 6-ї німецької армії. З району Нового Буга війська фронту спрямували удар по тилах ворожих військ, що діяли на схід від Миколаєва. Одночасно зі сходу наступали 6, 5 ударна та 28 армії фронту, прикриті 17 повітряною армією. У березні 1944 р. в районі селищ Березнегувате і Снігурівка було оточено і знищено угрупування гітлерівців чисельністю до восьми дивізій. 19-21 березня 1944 р. визволено Єланець, Братське, Арбузинку. Тим часом війська правого крила 3-го Українського фронту заволоділи Новою Одесою і Вознесенськом. 20-24 березня війська цього фронту по всій лінії від Вознесенська до Миколаєва форсували річку Південний Буг. Частини 2 Українського фронту на той час повністю очистили від окупантів Первомайськ, Криве Озеро і Врадіївку. 26 березня 1944 р. у Миколаївському торговому порту висадився загін десантників, яким командував старший лейтенант К.Ф.Ольшанський. 28 березня 1944 р. війська 5 ударної і 28 армії оволоділи м. Миколаїв. При визволенні Миколаєва відзначились війська 5 ударної армії генерал-полковника В.Д.Цвєтаєва, 28 армії генерал-лейтенанта О.О.Гречкіна, 6 армії генерал-лейтенанта І.Т.Шлеміна, 2 гвардійського мехкорпусу генерал-лейтенанта танкових військ К.В.Свиридова, 17 повітряної армії, якою командував В.О.Судець. 20 артилерійськими залпами салютувала Москва доблесним визволителям Миколаєва. Після визволення міста війська лівого крила 3 Українського фронту, форсуючи річку Південний Буг, зав'язали бої на підступах до Очакова. 2 квітня 1944 р. територія Миколаївщини була повністю звільнена від нацистських військ.

За героїзм, проявлений у боях за визволення Миколаївської області понад 100 воїнів Червоної Армії удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 19 з'єднанням і частинам Червоної Армії присвоєно найменування "Миколаївських", "Первомайських" і "Новобузьких".

На виставці експонуються постанови Миколаївських облвиконкому і обкому КП(б)У періоду визволення Миколаївщини від нацистських загарбників, статті з газет, хронологічні довідки про період тимчасової нацистської окупації населених пунктів Миколаївської області з відомостями про загибель військовослужбовців Червоної Армії під час визволення населених пунктів, фотографії місць бойових дій у березні 1944 р., визволителів Миколаївщини, фотографії пам'ятників та пам'ятних знаків на честь визволення Миколаївщини від нацистських загарбників.

У ніч з 13 на 14 листопада 1918 року на засіданні Українського національного союзу для керівництва збройною боротьбою з гетьманом П.Скороподським була утворена Директорія УНР, до складу якої ввійшли В.Винниченко (голова, член УСДПР), С.Петлюра (член УСДПР), Ф.Швець (Селянська спілка), А.Макаренко (представник Об'єднанної ради залізничників України), П.Андрієвський (член УПСС). 15 листопада у зверненні до населення України Директорія закликала до збройної боротьби з гетьманом, пообіцявши народові демократичні свободи, 8-годинний робочий день, передачу поміщицьких земель селянам. Директорія підписала угоду з представниками окупаційних військ про їхній нейтралітет у подіях. 14 грудня 1918 року гетьман Скоропадський зрікся влади. Гетьманський режим перестав існувати. Рада Міністрів передала владу Директорії. 18 грудня 1918 року Директорія УНР урочисто вступила до Києва. Отаманом республіканських військ був С.Петлюра. На початку грудня 1918 року в Миколаєві ще знаходились німецькі війська. Одночасно в Миколаєві зріс вплив українських національних організацій. 11 грудня 1918 року українські об'єднанні організації відновили демократичну думу, яка була розігнана німецькими окупантами. Представники гетьманської влади втекли з міста, а цензова дума склала свої обов'язки. 17 грудня миколаївська рада українських об'єднаних організацій прийняла платформу Директорії. Влада в місті Миколаєві у січні, лютому і першій половині березня 1919 року одночасно належала міській думі, міському комісару від Директорії, "союзним" (антантівським військам), німецькому командуванню та Миколаївській раді робітничих депутатів. Міське управління знаходилось під командуванням антантівських військ.

Директорія неспроможна була створити життєздатний і стабільний політичний режим: державний апарат, армію, органи охорони громадського порядку, систему законодавчих і виконавчих органів як у центрі так і на місцях. Це було головною причиною поразки національно-демократичних сил. До того ж широкі маси українського населення не зовсім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність створення і зміцнення власної держави. Навесні 1919 р. на території України (крім Надзбруччя і західних областей) знову було встановлено більшовицьку владу.

На виставці експонуються документи про відродження у грудні 1918 р. УНР і встановлення влади Директорії. Частина документів виставки - відозви інформаційного бюро армії Української Народної Республіки до українського народу та інформація газет щодо положення у м. Миколаїв під час правління Директорії.