Головне меню

До 135-ї річниці Миколаївської міської громадської бібліотеки

Друк

Марина Мельник,
начальник відділу інформації
та використання документів
держархіву Миколаївської області

 

У червні 1881 року миколаївський міський голова М.П.Парізо де ла Валєтт звернувся спочатку до Миколаївського військового губернатора, а потім – до мешканців міста (розмістивши оголошення у виданні «Миколаївський вісник») з пропозицією створити у місті громадську бібліотеку. Такі на той час діяли у містах Херсон, Єлисаветград, Сімферополь, де за користування книгами та періодичними виданнями відвідувачі сплачували 5 крб. на рік або 50 коп. на місяць. У Миколаєві ж не можна було безкоштовно прочитати навіть місцевого «Вісника», у двох приватних бібліотеках – Гелера і Рідінгера – був незначний вибір книг і зависока плата, не було газет. Гарний вибір книг та періодичних видань був лише у морській офіцерській бібліотеці, коло відвідувачів котрої було обмеженим [1]. Ініціативною групою містян було відкрито підписку (збір підписів) на улаштування громадської бібліотеки [2].

29 липня 1881 року Миколаївський військовий губернатор повідомив Миколаївського міського голову про необхідність скликання усіх, хто підписався за створення громадської бібліотеки, для вироблення проекту її статуту [3]. І вже 9 серпня 1881 року було проведено збори засновників Миколаївської громадської бібліотеки, під час котрих розглянули проект статуту. Заснування бібліотеки мало на меті «доставляння жителям м. Миколаїв і його околиць якомога більшого полегшення у справі самоосвіти», кошти її мали складатись з добровільних пожертвувань, зборів з влаштовуваних «громадських задоволень» та внесків членських та читацьких. Послугами бібліотеки могли користуватися всі бажаючі: у читальному залі – безкоштовно, удома – за плату на рік – 5 крб., півроку – 3 крб., на місяць – 50 коп. Членами бібліотеки вважалися такі, що заплатили за річний читацький білет, або внесли до фонду бібліотеки не менше 50 крб., або надали особливі послуги бібліотечній справі (такі за рішенням загальних зборів ставали почесними членами). Загальні збори членів бібліотеки мали проводити двічі на рік, у січні та липні. Дирекція бібліотеки обиралася закритою балотировкою, опікувалася збільшенням та розподілом  коштів, найманням бібліотекарей та прислуги, поповненням бібліотечного фонду книгами та періодичними виданнями, призначенням розмірів штрафів за несвоєчасне повернення узятих для читання книг та періодики, укладанням звітів про стан бібліотеки (загального – до січневих зборів, стану каси – до липневих), веденням каталогів, касових книг, статистики читання тощо. Майно бібліотеки мало бути застраховане від пожежі [4].

15 жовтня 1881 року Миколаївський військовий губернатор представив проект статуту Миколаївської громадської бібліотеки Міністру внутрішніх справ й отримав відгук Головного управління у справах друку про його затвердження 29 жовтня [5].

29 листопада 1881 року було проведено засідання членів Миколаївської громадської бібліотеки, на котрому було обрано 10 директорів та 5 кандидатів. Першим головою дирекції став М.П.Парізо де ла Валєтт [6]. У грудні того ж року Миколаївська міська управа запропонувала дирекції громадської бібліотеки узяти на себе організацію народних читань для «знайомства народу з доступними науковими предметами» [7].

Для розміщення бібліотеки було орендовано будинок на розі вулиць Спаська та Молдаванська (нині Декабристів), Миколаївська міська управа виділяла щороку на утримання громадської бібліотеки 1000 крб. Для збору коштів для бібліотеки проводили платні розважальні заходи: так, під час маскараду, проведеного дирекцією Миколаївського міського зібрання 24 січня 1882 року, було зібрано 123 крб. 20 коп. [8].

28 січня 1882 року у приміщенні бібліотеки було проведено молебен під час відкриття безкоштовної читальні [9], котра мала працювати щодня з 9 год.  до 21 год. [10]. Персонал бібліотеки складався з бібліотекаря М.К.Арсеньєвої та двох помічниць.

На засіданні дирекції бібліотеки 24 березня 1882 року було прийнято рішення про страхування бібліотечного майна у Товаристві взаємного страхування на суму у 2000 крб. [11].

15 червня 1882 року було укладено угоду щодо оренди на рік Миколаївською громадською бібліотекою квартири О.П.Сергєєва у будинкові на розі вулиць Чернігівська та Нікольська. Квартира складалась із 6 кімнат, кухні та сараю для палива. Оплата за оренду склала 480 крб. на рік [12].

Бібліотека поповнювалась книгами та періодичними виданнями з усіх куточків країни, збільшувати книжковий фонд допомагали приватні особи, і не лише містяни, безоплатно передаючи власні книги. Так, у квітні 1883 року бібліотека прийняла подарунок від одеського продавця книг Меєровича повного зібрання творів М.Ю.Лермонтова [13]. Місцеві краєзнавці передавали бібліотеці власні твори: у лютому 1882 року директор миколаївської чоловічої Олександрівської гімназії Смирнов надіслав до Миколаївської громадської бібліотеки історичну записку про очолюваний ним навчальний заклад з часу заснування та історичний нарис про миколаївську Маріїнську жіночу гімназію з часу заснування по 1 січня 1881 року [14]. 23 травня 1887 року удова Миколи Андрійовича Аркаса Софія Петрівна передала бібліотеці два примірники біографії свого чоловіка [15].

Згідно з Правилами на отримання книг з Миколаївської  громадської бібліотеки (датовані 12 листопада 1882 року) членам бібліотеки видавали книги щодня, крім неділі (та у дні великих православних свят), з 11 год. до 14 год. та з 17 год. до 20 год. Термін користування книгами та періодичним виданнями на дому – від одного до двох тижнів. Відвідувачам забороняли сперечатися з бібліотекарями, усі зауваження мали бути записаними у «книгу заяв», штраф за несвоєчасне повернення книг складав від 5 до 10 коп. за добу (але не мав перевищувати вартості книги) [16]. 24 травня 1883 року дирекція бібліотеки прийняла рішення щодо видачі книг жителям сіл, розташованих поблизу Миколаєва, за умовами, визначеними для мешканців міста [17].

4 червня 1883 року було укладено угоду про віддачу підданим Греції Георгієм Павловичем Дорізо в оренду будинку для розміщення у ньому бібліотеки з оплатою 660 крб. на рік (є записи про отримання власником коштів, останній датовано 10 березня 1885 року) [18].

1887 року бібліотеку відвідали 35367 осіб, з них чоловіків – 29507, жінок – 3050, дітей – 2810. Протягом року було придбано 120 назв книг (130 томів), книжковий фонд склав 2780 томів. Прибутки бібліотеки склали 2621 крб. 85 коп. (від міської думи – 1000 крб., від проведення любительських вистав – 823 крб. 80 коп., штрафи – 8 крб. 05 коп., плата за читання – 790 крб.), видатки – 2517 крб. 73 коп. [19].

Згідно звіту про роботу бібліотеки, розглянутому на загальних зборах членів бібліотеки 27 листопада (4 грудня за новим стилем) 1888 року, прибутки, отримані з початку року, склали 2621 крб. 85 коп., видатки – 2518 кр., 23 коп., безкоштовну читальню бібліотеки відвідали 35367 осіб, з них 29507 чоловіків, 3050 жінок, 2810 дітей, щомісяця сплачували абонемент 975 осіб, щороку – 61 [20].

1891 року прибутки бібліотеки склали 3014 крб. 07 коп., видатки – 2966 крб. 95 коп. [21]. Безкоштовною читальнею при бібліотеці користувались упродовж року 60444 особи, з них 50388 чоловіків, 4320 жінок та 5736 дітей [22].

У лютому 1892 року на загальних зборах членів бібліотеки було обрано головою дирекції В.Даценка, товаришем голови – Д.Каллістова, скарбником – І.Долгополова, секретарем – М.Романовича [23].

У березні 1892 року дирекція Миколаївської громадської бібліотеки звернулась до Миколаївського військового губернатора з проханням про клопотання перед Міністром внутрішніх справ щодо затвердження проекту нового статуту. У діючому на той час статутові не було визначено внутрішню організацію установи, умови вступу у члени бібліотеки були складними, обслуговування відвідувачів у читальні було безкоштовним, а також не було передбачено права набувати нерухоме майно (тобто бібліотека не могла мати власного приміщення, постійно орендуючи) [24]. 22 вересня 1892 року Миколаївський військовий губернатор направив листа до дирекції бібліотеки, у котрому виклав зауваження Міністра внутрішніх справ до проекту нового статуту: плата за відвідування читального залу могла бути встановлена за рішенням загальних зборів, але не більше 3 крб. на рік, 30 коп. на місяць та 5 коп. на день – вона мала бути доступною для осіб нижчих станів; не мали права бути членами бібліотеки неповнолітні, учні, військові чини, котрі перебували на дійсній воєнній службі та юнкери, а також особи, обмежені у правах за вироком суду; про проведення загальних зборів членів бібліотеки мали завчасно сповіщати поліцмейстера [25]. Після доопрацювання проект статуту було знов направлено на розгляд Міністра внутрішніх справ й у вересні 1893 року він було затверджений [26].

На 1 вересня 1892 року дійсними членами бібліотеки були 62 особи, 215 осіб користувались послугами завдяки внесеній заставі (2-4 крб.), ще 26 осіб читали без рекомендації дирекції та членів, сплативши від 30 до 75 коп. [27]. Упродовж 1892 року було укладено рухомий каталог книг: 2780 назв у 3560 томах, періодичних видань – 83 назви у 1555 томах. Бібліотеку відвідали 22943 чоловіка та 1216 жінок. Прибутки бібліотеки склали 3757 крб. 22 коп., видатки – 3597 крб. 40 коп, у тому числі на утримання бібліотекаря – 300 крб., сторожа – 200 крб. [28].

У січні 1893 року майно бібліотеки у приміщенні по вул. Соборна, 6 було застраховане від пожежі Миколаївським товариством взаємного страхування від вогню терміном на рік на суму 3500 крб. [29].

Відповідно до новозатвердженого статуту бібліотека вже мала право придбати власне приміщення, але за відсутності коштів продовжувала орендувати чужі, час від часу переїзжджаючи. І тоді сталася цікава подія: у жовтні 1893 року член дирекції О.В.Нужнов, діючий на підставі довіреності, повідомив дирекцію бібліотеки про пожертвування на будівництво приміщення бібліотеки 9000 крб. особою, котра виявила бажання «лишатися невідомою» [30]. На загальних зборах членів бібліотеки 30 січня 1894 року було заслухано доповідь про постанову Миколаївської міської думи від 9 грудня 1893 року про дарування містом бібліотеці місця під забудову на розі вулиць Різдвяна (нині вул. Лягіна) та Спаська [31]. Службою шляхів та споруд Харково-Миколаївської залізниці було укладено попередній кошторис на будівництво одноповерхового будинку для бібліотеки, вартість котрого склала 6111 крб. 94 коп. [32]. Будівництво споруди мало розпочатися навесні 1894 р. [33]. Згодом з’ясувалося, що «невідомим дарувателем» грошей був той самий Олександр Володимирович Нужнов, тому у грудні 1894 року на засіданні дирекції було вирішено визнати його почесним членом бібліотеки та написати його портрет «олійними фарбами для вивішування у новозбудованому приміщенні бібліотеки на знак подяки за пожертвування коштів» [34].

Новий статут бібліотеки передбачав наявність у складі дирекції представника «духовного училищного начальства». У січні 1894 року ним став голова Миколаївського відділення Херсонської єпархіальної училищної ради священник Ігнатій Зубов [35].

3 лютого 1894 року на засіданні дирекції було обрано головою В.Даценка, його заступником – В.Шехавцова, скарбником – Л.Аммосова, секретарем – М.Романовича [36].

У березні 1894 року бібліотека прийняла подарунок від громадського діяча, історика-краєзнавця Г.М.Ге – бронзову медаль у пам’ять 19 лютого 1861 року [37].

27 грудня 1894 року було відкрито нове приміщення бібліотеки та читальні [38]. Зведення будівлі коштувало 19050 крб. 20 коп. (9000 крб. О.В.Нужнова, 1000 крб. власних бібліотечних коштів, залишок коштів було взято у кредит і бібліотека багато років розраховувалася з кредиторами) [39].

Щороку бібліотека поповнювала книжковий фонд на суму не менше 500 крб., книжковий фонд наприкінці 1894 року нараховував 3531 назв (4600 томів). Того року річних підписників було 108, щомісяця сплачували за книги 747 осіб (3050 білетів), а також було видано 4 безкоштовних річних білети для вчительок міських народних училищ [39].

На 1 січня 1897 року книжковий фонд бібліотеки складав 4734 назви (5952 томи), кількість членів бібліотеки – 192 особи, за місяць сплатили 1007 осіб, читальню відвідали 859 осіб, з них 719 чоловіків та 140 жінок (безкоштовно – 441 особа, за платню – 418 осіб, кількість відвідувань – 14859). [40]. Почесними членами бібліотеки були: Олександр Володимирович Нужнов, Лоренц Карлович Юстус, Євген Антонович Штукенберг, Ізраїль Йосипович Берков, Леонід Іванович Голчков, Юрій Миколайович Кононович, Михайло Миколайович Романович, Микола Разумнікович Авраамов, К.К.Делакроа, О.Н.Калачевський, А.А.Мейнгардт, Є.П.Матвєєв та Н.А.Матвєєв, С.П.Писаревський, В.В.Лихарєв, Ф.І.Фрішен; дійсними членами – 163 особи; до складу дирекції входили директори Василь Андрійович Даценко, Сергій Федорович Афанасьєв, Дмитро Григорович Аммосов, Логін Логінович Гавришев, Петро Семенович Григорович, Савелій Ісідорович Давидсон, Дмитро Іванович Каллістов, Віктор Парменович Сиротинський, Мечислав Іванович Романович, Василь Дмитрович Шехавцов, Сергій Павлович Шереметєвський, Михайло Васильович Смирнов, а також неодмінні члени: Олександ Іванович Балик, о. Ігнатій Зубов та Володимир Федорович Соболєв [41].

1897 року число членів бібліотеки становило 181, місячних абонентів – 1065, було взято 3428 білетів на одну книгу та 2031 – на 2 книги, читальню відвідали 912 осіб, з них безкоштовно 444 [42]. З 1 січня 1898 року вартість членського внеску було збільшено до 6 крб. на рік [43].

У липні 1900 року біло укладено угоду між дирекцією Миколаївської громадської бібліотеки та селянином Орловської губернії І.Т.Гапеєвим щодо оренди будинку на розі вулиць Різдвяна та 1-а Піщана для розміщення в ньому відділення бібліотеки [44]. У лютому 1902 року дирекція бібліотеки винесла на розгляд загальних зборів членів бібліотеки питання щодо закриття відділення як маловідвідуваного та коштовного (600 крб. на рік) [45], на загальних зборах 17 лютого рішення було затверджено [46].

У липні 1902 року Головне гідрографічне управління Морського міністерства повідомило дирекцію про включення біблотеки до списку установ, котрим безоплатно надсилали видання управління [47], тоді ж канцелярія Імператорської художньої академії передала бібліотеці 19 видань (альбоми, нариси, тощо) [48]. Також про передачу періодичних видань повідомили Імператорська академія наук у м. Санкт-Петербург, Вчений комітет Міністерства землеробства та державного майна, Центральний статистичний комітет, Імператорський інститут експериментальної медицини, Імператорський Санкт-Петербурзький ботанічний сад, Уральське товариство любителів природознавства та інші [49]. 1903 року дирекція бібліотеки письмово звернулася до різних державних установ та організацій з проханням надати бібліотеці безоплатно видання, котрі стосувалися їхньої діяльності, певна частина з них відгукнулася позитивно, надіславши їх бібліотеці [50]. Миколаївським біржевим комітетом та Миколаївським відділенням Імператорського російського технічного товариства було надано дозволи лекційній комісії бібліотеки на проведення лекцій у своїх приміщеннях [51].

У червні 1904 року дирекція бібліотеки звернулася до попечителя Одеського навчального округу з проханням надати дозвіл на проведення платних публічних лекцій на користь бібліотеки. Лекції мали проводити у приміщеннях бібліотеки, міської думи, Миколаївського відділення Імператорського російського технічного товариства, біржевого товариства, у залі при хімічній лабораторії Товариства суднобудівних заводів, у безкоштовній читальні попечительства про народну тверезість, у залі міського кредитного товариства, у залі Миколаївського відділення Імператорського російського музичного товариства, у залі церковного будинку Різдво-Богородичного собору та залі зібрання техніків та майстрових. Лекції планували проводити з 18 до 22 год., по неділях – з 12 до 21 години. Плата за кожну окрему лекцію становила 20 коп., для тих, хто підписався на цикл лекцій з одного й більше предметів, було передбачено знижку у 50% [52].

На загальних зборах членів бібліотеки 28 грудня 1904 року було прийнято рішення про відкриття безкоштовної читальні при відділенні бібліотеки на Військовому ринку [53].

У квітні 1904 року бібліотека звернулася до Миколаївського градоначальника з проханням надати дозвіл улаштувати виставу драматичним товариством під керівництвом В.Мейерхольда у театрі Шеффера під час Провідного тижня «для посилення коштів бібліотеки» [54].

На засіданні дирекції бібліотеки 11 травня 1906 року було прийнято рішення про складання нарису з історії бібліотеки до 25-ї річниці її створення  [55]. У листопаді 1906 року дирекція бібліотеки дозволила видавати учням середнього технічного училища книги без застави, під поручительство директора навчального закладу [56].

1910 року бібліотекою було видано безкоштовні абонементи для вихователя приюту для хлопчиків Товариства піклування про бідних та безпритульних єврейських дітей, для вчителів безкоштовної школи Товариства допомоги дітям нужденних робочих, для складачів типографії бр. Бєлолипських  [57].

На загальних зборах членів бібліотеки 25 березня 1913 року було вирішено прийняти подарунок від почесного члена бібліотеки Григорія Йосиповича Кранцфельда – 25000 крб. [58]. Спочатку він пропонував подарувати кілька своїх крамниць, але згодом вирішив передати бібліотеці гроші. Їх планували витратити на збудування нового приміщення для бібліотеки. Вже 18 червня 1913 року дирекція бібліотеки звернулася до Миколаївського міського громадського управління з пропозицією придбати будівлю бібліотеки за 18000 крб., а також виділити земельну ділянку для збудування нового приміщення [59]. Згодом, під час проведення надзвичайних загальних зборів членів бібліотеки 22 грудня 1913 року, було вирішено відмовитися від будівництва нового приміщення, натомість розширивши існуюче по вул. Різдвяна, 6 [60].

У квітні 1914 року дирекція бібліотеки повідомила Євгена Петровича Бутмі де Кацмана, котрий мешкав у м. Херсон, про погодження зпроектованого ним фасаду бібліотеки, а також виклала свої зауваження до проекту розширення приміщення: збільшити роздаточну, зробити 2-е верхнє фойе у вигляді великого балкону, на підвальному поверсі передбачити місце для третього сторожа та водяного опалення, а також приміщення для зберігання вугля та дров, запланувати залізний дах. Загальна вартість усіх робіт мала не перевищувати 42045 тисяч крб. [61]. У червні 1914 року Бутма де Кацман надіслав дирекції кошторис на розширення приміщення бібліотеки загальною вартістю 45801 крб. [62].

Опікувалась дирекція і вирішенням кадрових питань У лютому 1914 року правління Московського міського народного університету ім. Шанявського надіслало повідомлення дирекції Миколаївської громадської бібліотеки про те, що бібліотекар О.Л.Пухальська зарахована слухачем курсів з бібліотечної справи (сплачено за курс лекцій – 10 крб., за практичні заняття – 5 крб.). 13 червня 1915 року на засіданні дірекції бібліотеки було розглянуто питання щодо організації фонду службовців бібліотеки, створено комісію для вироблення його проекту [63]. Під час проведення надзвичайних загальних зборів членів бібліотеки 29 січня 1917 року було розглянуто проект організації фонду службовців [64], а на засіданні дирекції від 19 червня 1917 року було прийнято рішення про відрахування 4% заробітної плати до фонду службовців [65].

1916 року почесним членом бібліотеки було обрано колишнього члена дирекції Льва Мойсейовича Лещинського, головою дирекції – Леоніда Івановича Добровольського. Бібліографічна комісія бібліотеки опікувалась поповненням дитячого каталогу бібліотеки та відділення. Довідкове відділення поповнилося «Новим екциплопедичним словником» вид. Брокгауза й Ефрона (29 томів), протягом року було виписано 67 назв періодичних видань, також бібліотека отримала у подарунок 193 назви книг (297 томів). На 1 січня 1917 року фонд бібліотеки нараховував 20005 назв (31190 томів) книг та 520 назв (18936 томів) періодичних видань. 1914 року бібліотекою користувались 2939 осіб, 1915 року – 3846, 1916 року – 5030 (чоловіків – 2324, жінок –2706). Книг і журналів видано: 1914 року – 104244, 1916 року – 171951. 25 квітня 1916 року було проведено симфонічний концерт під управлінням Лукініча та лотерею, прибуток від яких на користь бібліотеки склав 932 крб. На початок 1917 року штат бібліотеки складався із завідувача, 7 постійних помічниць, 1 тимчасової помічниці та 8 подавальниць [66]. 29 листопада 1916 року Українське товариство «Просвіта» у Миколаєві безоплатно передало бібліотеці книги Х.Алчевської, С.Васильченка, М.Вовчок, В.Вінниченка, М.Вороного, М.Грушевського, Б.Грінченка, М.Драгоманова, П.Чубинського, Г.Квітки-Основ’яненка, О.Кащенка, О.Кобилянської, І.Котляревського, І.Левицького, П.Мирного, О.Олеся, О.Островського, Л.Українки, І.Франка, Д.Яворницького, К.Валадиженка, С.Рудницького [67].

1917 року бібліотека отримала субсидії не лише від Миколаївської міської думи (1000 крб.), а й від Херсонського губернського земства (1000 крб.) [68].

У червні 1917 року керівництво бібліотеки звернулося  до Миколаївської міської училищної комісії щодо необхідності отримання 9000 крб. з державних коштів на утримання бібліотеки, з них зокрема 3000 крб. на відкриття дитячого відділення [69]. 15 липня 1917 року бібліотека провела дитячі гуляння для збору коштів до фонду на відкриття дитячої бібліотеки [70].

6 листопада 1917 року на загальних зборах членів бібліотеки було прийнято новий статут Миколаївської громадської бібліотеки [71].

На засіданні дирекції 17 січня 1918 року було прийнято рішення клопотати перед міською думою про передачу бібліотеки товариства тверезості (приміщення, майна, реманенту та асигнувань на її утримання), розташованої на Військовому ринку, громадській бібліотеці для розміщення у ній дитячої бібліотеки [72]. Вже наступного дня бібліотека направила листа до культосвітнього відділу Миколаївського міського громадського управління з проханням про передачу їй у відання бібліотеки-читальні, розташованої на вул. Одеська між вулицями 4-а Слобідська та 5-а Слобідська, а також ще трьох бібліотек-читалень у місті (крім бібліотеки, що знаходилась на хут. Водопій), для «більш рівномірного розподілу читачів», обіцяючи їх гарне утримання та безкоштовне користування читальнями [73].

2 вересня 1918 року на засіданні дирекції було прийнято рішення про підвищення плати за читання 1 книги, взятої у бібліотеці, на місяць до 1 крб.,  у відділенні – до 50 коп., вартість дитячого абонементу у відділенні лишилася незмінною – 10 коп. [74]. 20 березня 1919 року на засіданні дирекції було вирішено знову підвищити вартість видачі книг: за читання 1 книги на місяць для дорослих – 2 крб., для дітей – 1 крб. 50 коп., у відділенні: 1 крб. для дорослих, 50 коп. для дітей [75].

У січні 1919 року на засіданні президії бібліотеки було прийнято рішення дозволити дітям читати книги у читальні, на засіданні 28 січня 1919 року було вирішено задовольнити прохання селян посаду Воскресенськ щодо безоплатної передачі «зайвих і непотрібних бібліотеці» книг [76]. 9 квітня 1919 року на засіданні дирекції вирішено безоплатно видавати 5 книг для читання вихованцям приюту єврейських хлопчиків [77].

23 квітня 1919 року службовцям бібліотеки було надано 50-відсоткову надбавку до жалування. На той час штат бібліотеки складався з бібліотекаря (завідувача) О.Л.Пухальської, помічників бібліотекаря Л.Ф.Карклінг, С.И.Золотової, П.Ф.Цуканової, М.П.Григорович, С.Ф.Абрамової, В.Г.Полякової, О.Й.Шварцах, завідувача дитячим відділенням П.А.Рубцової та її помічника А.Е.Утц, подавальниць О.С.Волчан, А.К.Кіродонжан, Т.Мельниченко, А.Кульчевської, А.Фоменко, М.Волчан, А.Александрової, Є.Шебаєвої, К.Миргородської, Васильєвої, Б.Іванової, А.Дубової, сторожа А.Віткус і Т.Віткус; штат відділення бібліотеки складався з завідувача М.Ф.Карклінг, помічниці завідувача М.Ю.Фельдштейн, подавальниць А.Філіппцевої та А.Філіппцевої і сторожа Ал.Трифонова (так у документі, укладеному російської мовою) [78].

На засіданні дирекції 12 травня 1919 року було вирішено відкрити у літній час дитячу читальню у дворі дитячої бібліотеки, щоби діти могли займатися читанням та малюванням на свіжому повітрі [79].

У травні 1919 року бібліотека отримала від відділу народної освіти субсидію у 21500 крб., з них 3500 крб. мали піти на підвищення жалування службовцям [80].

На засіданні дирекції 21 серпня 1919 року розглядалося питання щодо видачі представникові Добровольчої армії «більшовицької літератури», було вирішено віддати, лишивши по 3 екз. кожної книги «щоб зберегти усю літературу, котра відображає пережитий час». Тоді ж було змінено режим роботи бібліотеки: з 9 год. до 17 год. [81]. 8 вересня 1919 року на засіданні дирекції розглядали вимогу контррозвідки про видачу комплектів «Николаевской газеты» та «Путь социал-демократии», вирішили доручити президії надати відповідь про те, що комплекти цих газет вже видані корніловському музеєві, а ті комплекти, що були залишені у бібліотеці, потрібні підписникам [82].

22 вересня 1919 року на засіданні дирекції було принято рішення про скликання надзвичайних загальних зборів через тяжкий стан бібліотеки [83], де мали розглянути питання про скорочення штатів при 6-годинному робочому дні [84]. Незважаючи на матеріальну скруту, було прийнято рішення про передачу підручників товариству допомоги нужденним учням початкових училищ та учням середніх навчальних закладів міста [85], рішення про продовження придбання книг, особливо книг з белетристики. Від купування нот вирішено було утриматися [86].

У жовтні 1919 року на засіданні дирекції прийнято рішення про випуск 50 підписних листів для збору коштів на користь бібліотеки. Через збільшення плати за абонемент до 5 крб. за 20 днів виписалось з дитячого відділу бібліотеки 180 дітей [87].

З грудня 1919 року плата за абонемент однієї книги на місяць було збільшено до 10 крб., вартість дитячого абонементу лишилася на рівні 3 крб. [88].

На засіданні дирекції 10 лютого 1920 року прийнято рішення про користування читальнею безкоштовно, встановлено режим роботи бібліотеки: з 12 год. до 18 год., по неділях та святах – з 14 год. до 18 год. [89].

У травні 1920 року бібліотека отримала субсидію за березень у 30000 крб., у вересні – субсидію за липень у 50300 крб. [90].

На засіданні президії Миколаївського губвиконкому 15 грудня 1920 року було прийнято рішення про націоналізацію громадської бібліотеки та підпорядкування її відділові народної освіти як центральної міської бібліотеки [91].

Упродовж 1920 року бібліотека була відкрита 288 днів, видано було 98409 книг (у середньому 8200 на місяць), 8700 журналів (у середньому 725 на місяць), 40 нот. На 1 січня 1921 року підписників було 6153, у тому числі дітей – 1759. бібліотекою користувались 8782 особи, з них чоловіків – 2726, жінок – 3039, дітей – 3017; осіб з нижчою освітою – 2189, середньою – 2723, вищою – 585, домашньою – 268; за родом занять: учнів – 1937, вчителів – 382, духівництва – 3, військових – 413, державних службовців – 1548, медиків – 194, техніків – 232, юристів – 45, співробітників газет – 15, художників – 66, службовців-землевласників (так у документі) – 18, торгівців – 123, ремісничих – 257, майстрових – 153, чорноробі – 57, домогосподарок – 140 та осіб без занять – 182 [92].

1938 року Миколаївську центральну бібліотеку було перейменовано на обласну бібліотеку для дорослих, у вересні 1964 року вона отримала нове приміщення по вул. Московська, 9. Рішенням Миколаївського облвиконкому від 8 січня 1967 року № 21 бібліотеці було присвоєно ім’я Олексія Гмирьова. І нині Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека є одним із провідних просвітницьких та культурних центрів області.

 

Використані джерела:

  1. Державний архів Миколаївської області, ф. 142, оп. 1, спр. 1, арк. 1-17.
  2. Там саме, арк. 21-36.
  3. Там саме, арк. 38.
  4. Там саме, арк. 42.
  5. Там саме, арк. 57.
  6. Там саме, арк. 64-65.
  7. Там саме, арк. 244-245.
  8. Там саме, арк. 143.
  9. Там саме, арк. 146.
  10. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 2, арк. 8.
  11. Там саме, арк. 13.
  12. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 1, арк. 230.
  13. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 2, арк. 27 зв.
  14. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 1, арк. 169.
  15. Там саме, ф. 142, оп. 2, спр. 20, арк. 5.
  16. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 1, арк. 262-263.
  17. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 2, арк. 28.
  18. Там саме, ф. 142, оп. 2, спр. 3, арк. 2-3.
  19. Там саме, ф. 142, оп. 2, спр. 21, арк. 2-3.
  20. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 2, арк. 44, 44 зв.
  21. Там саме, арк. 68 зв.
  22. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 4, арк. 4.
  23. Там саме, арк. 72.
  24. Там саме, арк. 31, 31 зв.
  25. Там саме, арк. 69-70.
  26. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 8, арк. 52 зв.
  27. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 4, арк. 23-25.
  28. Там саме, арк. 72-72, 73 зв.
  29. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 10, арк. 1.
  30. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 8, арк. 26.
  31. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 9, арк. 36.
  32. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 8, арк. 47-51.
  33. Там саме, арк. 52 зв.
  34. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 12, арк. 72, 71 зв.
  35. Там саме, арк. 8.
  36. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 9, арк. 38.
  37. Там саме, арк. 41 зв.
  38. Там саме, арк. 55 зв.
  39. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 12, арк. 78-79.
  40. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 17, арк. 26, 26 зв.
  41. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 19, арк. 61-62 зв.
  42. Там саме, арк. 78.
  43. Там саме, арк. 77.
  44. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 30, арк. 289.
  45. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 32, арк. 8.
  46. Там саме, ф. 142, оп. 1, арк. 17, 17 зв.
  47. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 32, арк. 71.
  48. Там саме, арк. 77.
  49. Там саме, арк. 130-145.
  50. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 30.
  51. Там саме, арк. 328, 329.
  52. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 36, арк. 98, 98 зв.
  53. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 40, арк. 1.
  54. Там саме, арк. 42.
  55. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 25, арк. 120.
  56. Там саме, арк. 140.
  57. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 55, арк. 19, 35; спр. 56, арк. 48.
  58. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 62, арк. 1.
  59. Там саме, ф. 142, оп. 1. спр. 60, арк. 526-527.
  60. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 62, арк. 29; спр. 65, арк. 1.
  61. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 63, арк. 32.
  62. Там саме, арк. 49-106.
  63. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 70, арк. 21.
  64. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 73, арк. 21 зв.
  65. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 70, арк. 174.
  66. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 71, арк. 256-258 зв.
  67. Там саме, арк. 238, 238 зв.
  68. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 73, арк. 8 зв.
  69. Там саме, арк. 132, 132 зв.
  70. Там саме, арк. 135.
  71. Там саме, арк. 159-161 зв.
  72. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 70, арк. 202.
  73. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 77, арк. 8.
  74. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 70, арк. 231, 232.
  75. Там саме, арк. 269.
  76. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 67, арк. 51; спр. 70, арк. 258.
  77. Там саме, арк. 273.
  78. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 67, арк. 55.
  79. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 70, арк. 288.
  80. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 290.
  81. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 70, арк. 316 зв., 320 зв.
  82. Там саме, арк. 328.
  83. Там саме, арк. 331.
  84. Там саме, арк. 336.
  85. Там саме, арк. 337.
  86. Там саме, арк. 338.
  87. Там саме, арк. 341.
  88. Там саме, арк. 352.
  89. Там саме, арк. 357.
  90. Там саме, арк. 368, 380.
  91. Там саме, арк. 386, 387.
  92. Там саме, ф. 142, оп. 1, спр. 81, арк. 131, 131 зв.
 

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер