Огляд фонду „Очаківський військовий собор”

Друк

Марина Мельник,
начальник відділу
інформації та
використання документів
Державного архіву
Миколаївської області

В державному архіві Миколаївської області знаходиться на зберіганні цікавий фонд “Очаківський військовий собор”, документи якого за 1806-1908 та 1922-1925 роки представлені 45 справами.

З 44 справ дорадянського періоду 39 містять в основному вхідну документацію та копії рапортів і звітів духівництва собору [1], 4 справи є метричними книгами за 1862-1865 роки [2], та книга актів про народжених за період січень 1904 р. - лютий 1908 р. [3].  У справі № 39 знаходяться документи громади віруючих Свято-Миколаївської соборної церкви м.Очакова за 1922-1925 роки.

Слід зазначити, що, назважаючи на назву фонду, Очаківська Свято-Ми-колаївська церква неодноразово переходила з єпархіального відомства до військового і навпаки: за 1806-1900 роки – 6 разів, і у періоди перебування в єпархіальному відомстві іменувалась Свято-Миколаївською церквою, а у часи підпорядкування військовому – Очаківським Свято-Миколаївським військо-вим собором. Доля собору дуже тісно пов`язана з Очаківською фортецею та військовим гарнізоном, тому документи фонду є цінним джерелом з історії Очакова та його населення.

Незважаючи на невелику кількість справ, документи фонду достатньо повно розкривають історію собору, початком якої можна  вважати дату здобуття Очакова - 6 грудня 1788 року.

“Тотчас по взятии Очакова военное  начальство озаботилось об устроении в городе православной церкви. Для этой цели была приспособлена городская мечеть сооружением каменного алтаря и притвора и надстройкою над нею деревянного купола; колокольня же была устроена в 1806 году и освящена в 1807 году в память взятия Очакова 6 декабря 1788 года” [4].

До 1827 року Свято-Миколаївська церква перебувала в єпархіальному відомстві під управлінням Херсонської духовної консисторії, складаючи з церквами сусідніх сіл Четверту (Очаківську або Забузьку) частину благочин-ня. Ієрей Свято-Миколаївської церкви виконував обов`язки благочинного, тому до нього відносились з рапортами сільські священики [5].

Згідно “Ведомости города Очакова” в 1806 році при церкві знаходилися священик Федір Філіпович і диякон Василіск Новицький, землі та інших угідь не було, серед парафіян було: чоловіків - 923, жінок - 299 [6]. В документах фонду є аналогічні відомості парафіяльних церков с.с. Іллінського, Петровського, Ташина та Коренихи [7]. Відомості щодо особового складу духівництва є в “Списках о нравственном состоянии священно- и церковнослужителей, находящихся Херсонского уезда в Забугской части” за 1801 [8], 1805 [9],  1806 [10] та 1807 [11] роки.

В документах за 1807 рік є відношення Херсонського духовного прав-ління про дозвіл будівництва церкви Першої Пречистої в с.Аджиголі [12], кам`яної церкви Святих апостолів Петра і Павла в с.Ряснопіллі [13]. Гідні ува-ги відомість про кількість землі, відведеної церквам, яка датована 1810 роком [14] та списки селян, що мешкали в селах, приписаних до церков [15].

Серед документів першого “єпархіального” періоду є копії  імператорського Маніфесту  та Указу  Синоду за 1815 рік про проведення нової ревізії (перепису) населення [16].

У червні 1827 року Очаківська фортечна церква відійшла з єпархіального в управління обер-священика армії і флоту [17], в 1842 році наіменована військовим собором і вважалася такою до 1851 року, коли знов відійшла у ведення  єпархії [18].

До 1834 року Очаківська церква підпорядковувалась безпосередньо обер-священику армії і флоту, керуючись його ордерами, а в квітні 1834 року була зачислена до відомства армійського благочинного, обов`язки якого виконував протоієрей Миколаївської госпітальної церкви [19]. З цього часу духівництво Очаківської церкви по всім питанням, включаючи фінансові, відносилось до благочинного Софронія Самборського, отримуючи від нього копії ордерів протопресвітера.

В документах цього періоду є копії імператорських Маніфестів: про заключення миру з Турцією - вересень 1829 року [20]; про початок війни з Польщею - 27 січня 1831 року [21]; про проведення нового перепису населен-ня - 1815 рік [22], 1835 рік [23]; та копії Маніфестів про народження, шлюб та смерть членів царської родини [24]; а також копії Указів Синоду: про нагляд  над  особами, що піддані церковному покаянню - 21 березня 1780 року [25]; про  розпорядження і правила  проведення перепису населення - серпень  1815 року [26]; про нагляд за справністю та поведінкою священиків - 17 бе-резня 1828 року [27]; про недопущення військових чинів іновірного віроісповідання до сповіді та причастя Святих Таємниць у греко-російських священиків - 22 грудня 1833 р. [28]; про додаткові правила до керівництва  щодо ведення метричних книг з новими зразками - 18 грудня 1837 року [29]; про проведення дев`ятого народного перепису населення - 26 червня 1850 ро-ку [30].

Серед ордерів обер-священика армії і флоту заслуговують уваги такі: про заборону одружень осіб різних віроісповідань - 14 жовтня 1827 року [31], про заборону надавати притулок та переховувати безпаспортних та біглих людей - 1 листопада 1827 року [32]; про видачу метричних свідоцтв, з формою запису свідоцтв про народження та хрещення [33]; про відрядження ієрея Очаківської церкви Діонісія Судковського до створюваного військового госпіталю на 500 чоловік у фортеці Кінбурн - 1830 рік [34]; про обов`язкове читання у вихідні та святкові дні не менше 3-х разів на рік напучування щодо необхідності щеплення проти віспи - 24 січня 1830 року [35]; про заборону вінчати неповнолітніх - серпень 1830 року [36]; про улаштування в церкві кар-навки на користь безпомічних духовного звання - 2 червня 1828 року [37]; про заборону створювати в селянських хатах публічні молитовні для роз-кольників, про виявлення та покарання розкільницьких попів - 1836 рік [38]; про дозвіл священо- і церковнослужителям навчати дітей своїх парафіян читанню, письму, моралі та  християнському Закону - 17 липня 1831 року [39]; про закінчення війни з Польщею - 15 жовтня 1831 року [40]; щодо правил ведення метричних записів та надання свідоцтв - 31 жовтня 1831 року [41]; про заборону ставити в церквах  поличчя імператора та інші, крім  Святих, зображення - 21 грудня 1832 року [42]; про смерть обер-священика армії і флоту придворного протоієрея і кавалера Георгія Мансветова - 12 жовтня 1832 року [43] та вступ на цю посаду протоієрея Московського Архангельського кафедрального собору Василя Кутневича - 20 лютого 1833 року [44]; про розподіл прибутків між священо- і церковнослужителями - 1824 рік [45]; ордер з оголошенням Указу Синоду № 2110 від 8 березня    1842 року про звільнення Дионісія Судковського з посади священика Очаківської церкви і призначення на це місце його сина Гавриїла Судковського - 17 березня 1842 року [46]; про подавання верховному началь-ству стислих звітів щодо прибутків і видатків церковної суми, та форма звіту - листопад 1845 року [47]; про заборону солдатським синам одружуватись до вступу на дійсну військову службу - 30 червня 1846 року [48].

Серед документів 1834-1851  років особливе значення мають ордери благочинного: про віддання до суду кріпаків та селян, що чинять “явное непо-корство законным властям, возмущение против господ своих и сопротив-ление воинской команде” - 26 листопада 1835 року [49]; про повернення взя-тих приватними особами в борг грошей з церковної суми, про вибори церковного старости, ведення метричних та сповідних книг, зберігання церковної суми - 1839-1840 роки [50]; про з`єднання греко-уніатської церкви з православною - 2 січня 1840 року [51]; про правила створення пересувних похідних церков - серпень 1841 року [52]; ордер про надання обер-священику Василю Кутневичу звання протопресвітера згідно з іменним імператорським Указом від 3 квітня 1849 р. [53]; а також ордер благочинного від 30 листопада 1851 року з копією ордеру протопресвітера від 15 листопада 1851 року про передачу Очаківського собору  в цивільне відомство [54].

В документах цього періоду є “Правила, рассмотренные в инспекторском Департаменте Военного Министерства и утвержденные Святейшим Правительствующим Синодом, касательно увольнения в отпуски священников Армейского ведомства”, що надійшли від обер-священика настоятелю Очаківського собору 14 грудня 1843 року [55]; відношення інженерного департаменту Військового Міністерства коменданту Очаківської фортеці щодо правил обирання старост (ктиторів) до военних фортечних церков від 10 квітня 1844 року [56]; накази інженерного Департаменту № 41 від 19 листопада 1844 року “Об отчетности в доходах и расходах по церквям, поступившим из Духовного ведомства на попечение военного начальства в отношении строительных и ремонтных расходов” [57] та № 31 від 29 вересня 1845 року “О дополнительных правилах отчетности в церковных доходах и расходах” [58].

В 1841 - 1845 роках  розглядалося питання щодо необхідності капіталь-ного ремонту церкви, тому в документах є акт огляду  собору для ремон-      ту [59], яким займалось інженерне відомство [60]. Збереглося листування ко-менданта Кінбурнської фортеці Ліндена з завідуючим Очаківською військовою частиною Козловим 4-м про закінчення ремонту собору у серпні 1846 року та необхідність освячення його (через новий престол), про охорону собору [61]; а також “Опись каменной Свято-Николаевской церкви в г.Оча-кове существующей, по обновлении коей перестройкою поступающей ныне из инженерного в комендантское ведомство” [62] та опис церковної карауль-ні [63].

У лютому 1808 року указом Херсонського духовного правління було дозволено знести порожню стару грецьку церкву (парафіяни якої через малу кількість були приписані до Свято-Миколаївської церкви), а каміння вико-ристати на огорожу собору [64]; у справі № 7 знаходиться листування ду-хівництва Очаківської церкви з міською ратушею про будівництво кам`яної огорожі на Очаківському християнському кладовищі за 1849-1862 роки.        У 1849 році суднобудівною експедицією інтендантства Головного управління Чорноморського флоту і портів був перелитий дзвін Очаківського собору [65]. В 1851 році Кінбурнською інженерною командою був складений кошторис для улаштування кам`яної дзвіниці [66].

Згідно з ордером протопресвітера від 15 листопада 1851 року Очаків-ський військовий собор був переданий до єпархіального відомства [67], протоієрей Гавриїл Судковський став благочинним 4-ої частини Одеського повіту і до нього стали відноситися з рапортами священики парафіяльних сільських церков [68].

Серед документів цього часу цікавим є приписання архіпастиря Інокентія про заборону духівництву палити тютюн і розписка священо- і церковнослужителей в тому, що “ни под каким видом и нигде не будем употреблять курение табаку в разных видах и обязываемся друг за другом смотреть строго” [69].

В 1854 році Свято-Миколаївська церква знов була перечислена до військового відомства, певно, через початок Кримської війни і, як слідство, збільшення чисельності очаківського військового гарнізону. В документах є відношення Херсонської комісаріатської комісії Військового Міністерства    № 46575 від 27 грудня 1855 року із зазначенням розмірів жалування священиків і суми, що виділялась на церковні потреби [70].

В 1856 році в Очакові було відкрите чоловіче училище [71]; протоієрей Г.Судковський став викладати в ньому, а згодом і в  створеному в 1870 році жіночому училищі Закон Божий [72].

Серед документів цього періоду особливої уваги заслуговують: копії Маніфесту Олександра  II і Указу Синоду від 2 березня 1861 року “О дарова-нии крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей и об устройстве их быта” [73]; копія Указу Синоду № 1177 від 24 вересня 1858 ро-ку про заходи щодо спонукання  парафіян  до виконання християнського обов`язку сповіді і Святого Причастя [74]; копія Указу Синоду № 634 від       4 лютого 1860 року “Об учреждении при церквях кружек для сбора доброхот-ных пожертвований на восстановление православия  на  Кавказе” [75]; копія Указу Синоду № 435 від 9 серпня 1861 року про правила вінчання селян та дворових людей, що вийшли з кріпацької  залежності [76]; а також ордери протопресвітера: про зміни  порядку принесення військової присяги на вірність службі - 8 квітня 1858 року [77]; про відкриття підписки та карнавочного збору в церквах для влаштування в Палестині будинків для прочан - 20 червня 1858 року [78]; про правила прийняття рекрутів і кантоніс-тів євреїв у православну віру - 6 лютого 1859 року [79]; щодо проповідування в церквах вигоди утримання від вживання спиртних напоїв [80]; про заборону священикам засвідчувати і приймати духівниці, складені на їхню користь нижніми чинами, що перебувають в госпіталях - 17 березня 1860 року [81]; про порядок розтину трупів священиків, дияконів і ченців у випадках, передбачених законом - № 724 від 22 лютого 1861 року [82]; про відпо-відальність священиків за вінчання незаконних шлюбів - № 4093 від 31 серп-ня 1861 року [83]; про вінчання нижніх чинів, звільнених у безстрокову або тимчасову відпустки -  № 4471 від 22 вересня 1861 року [84];  з роз`ясненням Указу Синоду № 1012 від 13 березня 1862 року відносно порядку готування іновірців нехристиян до прийняття православної віри - 5 квітня 1862 року [85]; копія ордеру № 2668 від 19 червня 1862 року з роз`ясненням Указу Синоду про те, щоб  “церковное чтение произносимо было благоговейно и неспешно, с правильным произношением славянских слов” [86]; про необхід-ність звернення до пастви жертвувати кошти на спорудження храму Св.Воло-димира на руїнах древнього Херсонесу в Криму - № 4130 від 31 серпня 1862 року [87]; про порядок ведення церковного та ризничного описів - № 4821 від 20 жовтня 1862 року [88]; про дозвіл відновити 38 ікон з виносними хрестами, виділивши на це 300 карб. сріблом - № 444 від 17 вересня 1862 року [89].

Про  підтримку церковних споруд в належному стані свідчать акти огляду собору з огорожею і караульнею, що були складені 21 липня 1859 ро-ку [90]; кошторис на ремонт Очаківського собору з огорожею та караульнею за 1860 рік [91]; описання робіт, що дозволили виконувати  в церкві в  1862 р. [92]; відомість про добробут церкви за 1863 рік (про стан будівлі, ризниці, відправлення треб та ін.)[93].

Указом Синоду № 3695 від 23 серпня 1864 року Свято-Миколаївський військовий собор знов було передано до єпархіального відомства [94] “вследствие того, что в Очакове и вблизи оного не было никаких штатных команд и управлений военно-сухопутного ведомства, для коих необходимо было бы числить помянутый собор в военном ведомстве” [95].

Херсонська духовна консисторія 7 березня 1875 року повідомила благочинного протоієрея Г.Судковського про призначення його доглядачем за викладанням Закону Божого в усіх приватних та казенних чоловічих та жіночих учбових закладах, а також в початкових народних школах, що знаходились в 4-ій частині благочиння [96].

Указом Херсонської духовної консисторії від 17 вересня 1881 року протоієрей Очаківського собору Г.Судковський був звільнений за власним бажанням з посади благочинного і на його місце призначений священик с.Тузли Матвій Молдаванов [97].

В документах фонду є копія телеграми Міністра Внутрішніх Справ  генерал-ад`ютанта Мелікова одеському  градоначальнику про вбивство Олек-андра II 1 березня 1881 року і про вступ наступного дня на престол Олек-андра III [98]; копія Маніфесту Олександра III щодо амністії, складання не-доїмок, штрафів та втрат від 15 травня 1883 року [99]; копія Маніфесту про закінчення будівництва та освячення Храму Христа-Спасителя в Москві від 26 травня 1883 року [100]; копія оголошення про відкриття повсюдної підписки на улаштування пам`ятника імператриці Катерині II - 1883 рік [101].

В 1888 році місто святкувало 100-річчя штурму Очакова. Про це свідчить копія 1-ої статті журналу засідання Очаківської міської думи, яке відбулося 20 вересня 1888 року, про розгляд пропозицій відносно заходів в ознаменування 100-річчя здобуття міста. Передбачалось наступне: 1) побу-дувати напроти огорожі Очаківського собору пам`ятник у вигляді обеліску  або чотирикутної піраміди із зображенням воєнних обладунків XVIII століття і з написом дати приєднання Очакова до імперії; 2) улаштувати бульвар, обнесений огорожею; 3) відправити 6 грудня 1888 року в соборі подячний Господу Богу молебень та  панахиду по імператриці Катерині II і ясновельможному князю Суворову; 4) прикрасити впродовж  дня все місто прапорами, а ввечері ілюмінувати бульвар і міські установи. Є план улаштування пам`ятника і кошторис, згідно з яким на його будівництво знадобилось би 5599 карб. 63 коп. Через відсутність коштів дума вирішила обмежетись двома останніми пунктами [102].

Відношенням № 4963 від 1 лютого 1889 р. частина по виданню статутів Головного Штабу Військового Міністерства повідомила коменданта Очаків-ської фортеці про пересилання до неї золотого хреста, установленого в день здобуття Очакова 6 грудня 1788 року, який зберігався в Головному штабі, для зберігання як пам`ятки в місцевій соборній церкві під однією з ікон [103].

Цікавим документом є також поминальний список вбитих і поранених при облозі та штурмі Очакова [104].

Дуже нагадує сучасний колективний договір “Взаимное соглашение причта Очаковского Свято-Николаевского собора, учиненное 13 февраля 1889 года”, в якому зазначені обов`язки причту по відправі богослужіння та правила розподілу прибутків [105].

В 1890 році в караульні при соборі була відкрита протоієреєм школа письменності для дітей, що не мали змоги вступити до міського училища. У листопаді 1890 року тут навчались  12 хлопчиків, а в наступному році школу збиралися розширити і перетворити в церковно-прихідську [106].

Необхідно зазначити, що згідно з документами неодноразово ставилося питання про переведення Свято-Миколаївської церкви у військове відомство. Одним з таких документів є копія рапорту начальника штабу Очаківської фортеці командуючому військами Одеського військового округу № 226 від лютого 1891 року, в якому викладена історія собору і аргументована необхідність повернення його у воєнне відомство. Згідно з цим документом питання про переведення  собору порушувалось двічі: у 1879 році, через поновлення в Очакові укріплень та зосередження значної кількості військ та управлінь, що складали гарнізон фортеці, та в 1889 році, коли протопресвітер визнав перевід “весьма желательным”. В рапорті зазначено, що церква “по своему историческому воспоминанию и по многим предметам, переданным ей в собственность” (є їх перелік), а також через значну кількість військового населення, яке майже втроє перевищує цивільне, може вважатися приналежною до середовища “чисто військового” [107].

Згідно з рапортом № 404 коменданта Очаківської фортеці командуючому Одеським військовим округом від 18 березня 1899 року було дозволено в 1891 році перевести собор у військове відомство після будівництва нової церкви, яка пребувала б в єпархіальному, на що в 1895 році було виділено 30 тисяч, і особливий комітет з представників очаківських мешканців (є їхній список у спр.29,арк.47) почав будівництво. Наприкінці 1898 року будівництво храму було закінчено [108].

Нарешті, наказом № 57 Військового Міністра генерал-лейтенанта Куро-паткіна від 17 лютого 1900 року Свято-Миколаївська церква знов була причи-слена до штабу Очаківської фортеці і  найменована військовим собором [109].

Наприкінці 1901 року в соборі були встановлені дві мармурові дошки, на яких вибиті імена офіцерів, що загинули в бою на Кінбурнській косі 1 жовтня 1787 року і при штурмі Очакова 6 грудня 1788 року [110].

“Речь, сказанная на Соборной площади в годовщину безсмертного генералиссимуса Суворова 1 октября 1901 года” із закликом улаштувати пам`ятник полководцю була виголошена на святкуванні річниці здобуття фортеці Кінбурн її автором  протоієреєм  Г.Судковським. В тексті є описання пам`ятника Суворову, що знаходився на площі Кінбурнської фортеці й був зруйнований англійцями  під час Кримської війни [111].

Збереглися копії телеграм командуючого військами округу, надісланих імператору, військовому  міністру та ін. про відкриття 1 жовтня 1907 року в Очакові перед фортечним собором пам`ятника князю Суворову [112].

Серед документів фонду дорадянського періоду уваги потребують відомості про прибутки-видатки церковної суми [113]; журнали обліку церковних паперів [114]; документи з особового складу причту [115]; свідоцтва про народження, дозвіл на шлюб та про смерть [116]; списки військових чинів Очаківського гарнізону [117]; документи щодо прийняття іновірцями православної віри [118].

Документи собору за 1922-1925 роки знаходяться в справі № 39, серед них: описи церковного майна, що належало громаді віруючих Свято-Ми-колаївської соборної церкви м.Очакова за 1922-1923 роки [119]; протоколи засідань парафіяльної ради громади церкви за 1922-1923 роки [120]; акти вилучення  цінностей та їх описи, датовані 1922 роком [121]; списки членів - засновників церковної громади [122]; договір про передачу церкви в безкоштовне користування громаді віруючих [123]; статут релігійного товариства [124]; клірова відомість собору за 1925 рік [125]; послужні списки духівництва та старост за 1925 рік [126]; відомості про прибутки-видатки церкви за 1925 рік [127].

Документи фонду збереглися в доброму стані, однією з причин цього є те, що вони мало досліджувалися і використовувалися, але відтворювана ними картина життя Очаківського військового собору та його парафіян заслуговує ретельного й глибокого дослідження, тим більше що собор нині знов діє і продовжує свою історію.

____________________________________________

Бібліографія:

  1. ДАМО, Ф.169, оп. 1, спр. 1-38,40.
  2. Там саме, спр. 41-44.
  3. Там саме, спр. 45.
  4. Там саме, спр.1 9, арк. 16.
  5. Там саме, спр.1, арк. 88-89.
  6. Там саме, арк. 94-95.
  7. Там саме, арк. 98-105.
  8. Там саме, арк. 443.
  9. Там саме, арк. 445.
  10. Там саме, арк. 135, 137
  11. Там саме, арк. 444.
  12. Там саме, арк. 275-276.
  13. Там саме, арк. 352-376, 383, 387-388.
  14. Там саме, арк. 662.
  15. Там саме, арк. 354-376,464-469,624-633,636-639.
  16. Там саме, спр. 40, арк. 69-72.
  17. Там саме, спр. 2, арк. 1-2.
  18. Там саме, спр. 19, арк. 16.
  19. Там саме, спр. 4, арк. 104.
  20. Там саме, спр. 2, арк. 99.
  21. Там саме, спр. 4, арк. 40.
  22. Там саме, спр. 40, арк. 69-72.
  23. Там саме, спр. 4, арк. 144,150.
  24. Там саме, спр. 3, арк. 85зв., 235; спр. 5, арк. 460зв., 516зв., 452зв.; спр. 6, арк. 81, 122, 245, 440зв. та ін.
  25. Там саме, спр. 5, арк. 495-496.
  26. Там саме, спр. 40, арк. 69-72.
  27. Там саме, спр. 2, арк. 36.
  28. Там саме, спр. 4, арк. 147.
  29. Там саме, спр. 3, арк. 199.
  30. Там саме, спр. 8, арк. 342-343, 350-351.
  31. Там саме, спр. 2, арк. 10.
  32. Там саме, арк. 11.
  33. Там саме, арк. 91, 94.
  34. Там саме, арк. 117.
  35. Там саме, арк. 135.
  36. Там саме, арк. 160.
  37. Там саме, арк. 55, 61.
  38. Там саме, спр. 3, арк. 141.
  39. Там саме, спр. 4, арк. 21.
  40. Там саме, арк. 33.
  41. Там саме, арк. 34-35.
  42. Там саме, арк. 56.
  43. Там саме, арк. 55.
  44. Там саме, арк. 60.
  45. Там саме, арк. 121.
  46. Там саме, спр. 5, арк. 132.
  47. Там саме, арк. 132.
  48. Там саме, спр. 6, арк. 29.
  49. Там саме, спр. 4, арк. 196.
  50. Там саме, спр. 3.
  51. Там саме, арк. 390.
  52. Там саме, спр. 5, арк. 26.
  53. Там саме, спр. 8, арк. 119.
  54. Там саме, спр. 9, арк. 46.
  55. Там саме, спр. 5, арк. 257.
  56. Там саме, арк. 487.
  57. Там саме, арк. 547-548.
  58. Там саме, арк. 491.
  59. Там саме, спр. 6, арк. 5-6.
  60. Там саме, спр.5, арк.333.
  61. Там саме, спр. 6, арк. 37-41.
  62. Там саме, арк. 43-45.
  63. Там саме, арк. 46.
  64. Там саме, спр. 1, арк. 460.
  65. Там саме, спр. 8, арк. 7-18.
  66. Там саме, спр. 10, арк. 110-119.
  67. Там саме, спр. 9, арк. 46.
  68. Там саме, спр. 10, арк. 128-131, 136, 149-151, 157-165, 174-182, 222.
  69. Там саме, спр. 11, арк. 258-259.
  70. Там саме, спр. 10, арк. 6.
  71. Там саме, спр. 21, арк. 58.
  72. Там саме, спр. 10, арк. 59, 76, 83.
  73. Там саме, спр. 12, арк. 24зв.-26зв., 29-30зв.
  74. Там саме, спр. 11, арк. 223.
  75. Там саме, арк. 324зв.
  76. Там саме, спр. 12, арк. 89зв.-90зв.
  77. Там саме, спр.11, арк. 124.
  78. Там саме, арк. 133.
  79. Там саме, арк. 217, 228.
  80. Там саме, арк. 279.
  81. Там саме, арк. 325зв., 335.
  82. Там саме, спр. 12, арк. 21зв., 31.
  83. Там саме, арк. 85,92.
  84. Там саме, арк. 95-96зв., 103.
  85. Там саме, арк. 178, 180.
  86. Там саме, арк.191зв.,197.
  87. Там саме, арк. 204зв., 206.
  88. Там саме, арк. 214зв.-215зв., 221.
  89. Там саме, арк. 216зв.
  90. Там саме, спр. 11, арк. 263-264.
  91. Там саме, арк. 386-388.
  92. Там саме, спр. 12, арк. 183-184.
  93. Там саме, арк. 291, 295.
  94. Там саме, арк. 415.
  95. Там саме, спр. 19, арк. 16.
  96. Там саме, спр. 14, арк. 111.
  97. Там саме, спр. 15, арк. 45.
  98. Там саме, арк. 54.
  99. Там саме, арк. 327-332.
  100. Там саме, арк. 326.
  101. Там саме, арк. 351.
  102. Там саме, спр. 17, арк. 174-177.
  103. Там саме, спр. 13, арк. 7.
  104. Там саме, арк. 6.
  105. Там саме, спр. 17,арк. 426-427.
  106. Там саме, спр. 18,арк. 6.
  107. Там саме, спр. 19, арк. 135.
  108. Там саме, спр. 28, арк. 20.
  109. Там саме, спр. 29, арк. 20.
  110. Там саме, спр. 30, арк. 112.
  111. Там саме, спр. 32, арк. 98-99.
  112. Там саме, спр. 37, арк. 19.
  113. Там саме, спр. 1, арк. 306зв.-307, 450-451, 600-601; спр. 40,арк. 120-121; спр. 3, арк. 9-10;спр. 6,арк. 279-291;спр. 34.
  114. Там саме, спр. 3, арк. 1-3; спр. 5, арк. 78-82, 240-244, 439-441, 577-578; спр. 14, арк. 15-20; спр. 16,арк. 1-12зв.
  115. Там саме, спр. 2, арк. 54; спр. 4, арк. 85-91; спр. 8, арк. 346-349; спр. 11, арк. 108-109; 112-113; спр. 11, арк. 186-187.
  116. Там саме, спр. 3, арк. 148-182; спр. 11, арк.181-183; спр. 12, арк. 41; спр.14, арк.4-14, 22-29, 35-40, 42-48, 50-52; спр.15, арк.184-212, 398-418; спр.16, арк.103-132, 202-221, 373-402; спр.40, арк. 139-425.
  117. Там саме, спр. 1, арк. 1-6; спр. 4, арк. 80; спр. 11 ,арк. 18-19, 24, 231; спр. 12, арк.168-169, 170, 173; спр. 15, арк. 145-186; спр. 17, арк. 197-220; спр. 35, арк. 42.
  118. Там саме, арк. 5, 60; спр. 35, арк. 20.
  119. Там саме, арк. 1-19, 41-46.
  120. Там саме, арк. 20-30, 34-35.
  121. Там саме, арк. 31-33.
  122. Там саме, арк. 36.
  123. Там саме, арк. 38-39.
  124. Там саме, арк. 48-49зв.
  125. Там саме, арк. 54-55.
  126. Там саме, арк. 55зв.-60.
  127. Там саме, арк. 59зв.-61.
 

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер