Огляд фонду “Миколаївський губернський комітет з вилучення церковних цінностей”

Друк

Ісакова Вероніка Ігорівна,
провідний спеціаліст
відділу інформації та використання
держархіву Миколаївської області

У Державному архіві Миколаївської області знаходиться на зберіганні надзвичайно цікавий та цінний з історичної точки зору фонд “Миколаївський губернський комітет  з вилучення церковних цінностей”, документи котрого за 1922 р. представлені 10 справами.

Варто зазначити, що особливої наукової ваги даний фонд набуває в контексті дослідження становлення радянської влади в Україні і, зокрема, на Миколаївщині, а саме – антицерковний аспект її діяльності. Знищення духівництва в усіх його проявах стало одним з першочергових завдань радянського керівництва. Як відомо, 1921-1923 роки – це період голоду на території України, який фактично послужив основним приводом до вилучення церковного майна та арештів і навіть фізичного знищення тих, хто намагався чинити спротив.

Серед документів фонду є постанова ВУЦВК від 14 березня 1922 року про передачу церковних цінностей до фонду допомоги голодуючим, згідно з якою ВУЦВК рекомендує всім місцевим радам вилучати церковні цінності задля боротьби з голодом. Крім того, в даній постанові чітко визначається міра покарання за переховування церковного майна, а саме: примусові роботи терміном від 1 року з конфіскацією всього наявного церковного майна [1].

Радянська влада рішуче взяла курс на вилучення майна в усіх без виключення церквах, храмах, молитовних будинках Миколаївської губернії, що документально підтверджують ряд телеграм від губернської комісії з вилучення цінностей із зверненнями до повітових комісій з вилучення церковних цінностей, в яких рекомендувалось вказувати кількість вилученого майна, а також висловлювались пропозиції щодо залучення ювелірів до роботи з вилучення церковних цінностей [2].

Наявні телеграми від голів повітових комісій до губернського комітету з вилучення церковних цінностей, в яких йдеться про хід виконання вилучення церковних цінностей, а також пояснюються причини сповільнення роботи з вилучення  майна у повітах, а саме: протести віруючих, поганий зв`язок між повітами тощо [3]. Є постанови та інструкції ВУЦВК  та Миколаївського губерського виконавчого комітету про порядок вилучення та транспортування церковних цінностей з місць державного зберігання [4]. Так, згідно з інструкцією з транспортування церковних цінностей, церковне майно мало бути переміщене у дерев`яну або ж металеву тару, перев`язане навхрест мотузкою, кінці котрої опечатані печаткою відповідної повітової комісії з вилучення церковного майна [5].

Серед документів фонду є обіжники від губернського фінансового відділу до губернської комісії щодо надання звітності про кількість вилученого та направленого до губернського фінансового відділу майна [6].

Є також звернення губернської комісії до Українського собору, в якому духівництву собору повідомляли про конкретний день та час вилучення церковного майна, а також пропонували посприяти вилученню [7].

Потребує уваги документ під назвою “Зведення про вилучення церковних цінностей по всьому Єлисаветградському повіту”, відповідно до котрого у повіті за травень 1922 року було вилучено: срібла – 70 пудів (1 пуд = 16. 38 кг.), 4 фунти (1 фунт = 409.5 г.),  43 золотника (1 золотник = 4.26 г.) ; 15 алмазів вагою 17/8 карата та 15 діамантів; бірюзи та гранатів  – 20 шт; каменю-аметисту – 2 /16 карата Також, згідно з доповіддю виконкому Дніпровської повітової ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів Миколаївської губернії за період з 25 травня по 1 квітня 1922 року, надійшло цінностей загальною вагою: срібла – 29 пудів, 19 фунтів, 40 золотників. Золота – 93 золотника. Дорогоцінного каменю в срібній оправі — 3 золотника, 13 долей (1 доля = 44,43 мг.).; срібної валюти – 601 крб. 65 коп. Аналогічні виписки по Миколаївському повіту: срібла – 2 пуди, 37 фунтів, 17,5 золотника [8].

Також у справах фонду зберігаються доповіді повітових комісій про хід вилучення церковного майна у  синагогах [9]. Так, у 9-ти синагогах було вилучено 2 пуди, 17 фунтів, 86 золотників, 12 долей срібла. В інших 5-ти синагогах Миколаївської губернії вилучення майна не проводилось у зв`язку з відсутністю в них цінних речей [10].

Серед документів фонду є положення Миколаївської губернської комісії з вилучення  церковних цінностей про особливу експертну комісію, в якому є дані про склад експертної комісії, її повноваження та інструкція  щодо організації місцевих експертних комісій [11]. Зокрема, в ньому детально описується порядок проведення експертизи церковних цінностей: голова комісії виймає зі сховища предмет, кладе його на стіл експертів,  визначає його вагу та дає експертну оцінку; після чого предмет повертають до сховища [12].

Подається перелік розпоряджень та короткий огляд постанов ВУЦВК з питань щодо вилучення церковних цінностей та їх заміни. Так, згідно з постановою від 21 березня 1922 року, віруючим надавалось право заміни предметів, необхідних для богослужіння на менш цінні. Рекомендувалось звернути особливу увагу на золоті та срібні речі, котрі необхідно вилучати повністю [13].

У фонді представлено список релігійних установ Миколаєва, які існували станом на 1922 рік, із вказаними адресами:

-  Різдвяно-Богородничий собор  (вул. Різдвяна)

- Скорботницька (Новокупецька) церква (на розі Пограничної та Богородичної вулиць)

- Цвинтарська церква

- Симеоно-Агрипинська церква (на розі Херсонської і Пушкінської)

- Церква Олександра Невского  (Погранична, ріг 3 Слобідської)

- Касперовська церква (Одеська, 1)

- Грецька церква (Фалеївська,  4)

- Військова церква (Аптекарська, між 4 і 5 Слобідської)

- Маріє-Магдалинівська (на розі 9-ої Військової і Майстерні)

- Олександро-Невська церква (при Морскому шпиталі)

- Приютська (площа Комунарів)

- Українська церква (Артилерійський собор)

- Єдино-Вірча церква (М. Морська, 2)

- Св. Духовська церква (на х. Водопої)

- Миколаївська церква (х. Мешково)

- Олександрівська церква (на х. Широка Балка)

- Лікарська церква (при міській лікарні)

- Римо-Католицький  костьол

- 16 єврейських синагог [14].

Як свідчать документи фонду, вилучення церковних цінностей часто супроводжувалось протестами та опором віруючих [15]. Так, з доповіді Херсонського  повітового виконкому про хід вилучення церковних цінностей за травень 1922 року, дізнаємось про протести у Херсонському повіті, внаслідок яких було заарештовано, а згодом вбито священника Штенко, церковного старосту Бунчука та голову церковно-парафіяльної ради Примака [16].

У фонді зберігаються свідчення про протести римо-католицьких релігійних громад проти вилучення церковного майна на користь фонду голодуючим та роз`яснення губернської комісії з вилучення церковного майна стосовно того, що все майно, яке знаходиться у костьолах, перебуває у власності республіки, а не релігійної громади [17].

Крім того, є довідки губернської прибутково-видаткової каси про надходження церковних виробів з 27 квітня по 29 травня 1922 року з кожного повіту Миколаївської губернії [18].

Згідно даних, що містяться в доповідях повітових комісій про хід вилучення церковних цінностей, успішність їх діяльності часто залежала від продовольчого стану місцевості: у місцях, де лютував голод, люди ставились до вилучення церковних цінностей більш лояльно [19].

До справи № 3 фонду включено постанови, інструкції, телеграми ВУЦВК та НКВД УСРР, Центральної комісії з вилучення церковних цінностей, що стосуються обліку церковних цінностей,  їх експертизи та визначення наукового значення, передачі церковного майна до фонду допомоги голодуючим [20].

У справах № 6-7 фонду знаходяться звіти про діяльність повітових комісій з вилучення церковних цінностей, де надано кількісні дані вилученого майна [21].

У документах фонду є протоколи повітових комісій з вилучення церковних цінностей, в яких зустрічається інформація про виїздні рейди повітових комісій по волостям у випадках, коли виникали труднощі на місцях. Зокрема,  звіт про поїздку по волостям Дніпровського повіту, у якому йдеться про  вилучення церковного майна,  епідемію тифу та смертельні випадки від голоду у волостях Дніпровського повіту [22].

У справі № 8 є доручення ВУЦВК усім губернським комітетам, в якому йдеться про необхідність встановити таємний нагляд за церквами у зв`язку зі збільшенням випадків нападів на церкви з метою грабунку. Згідно з даним дорученням уся відповідальність за збереження церковного майна покладалася на духівництво [23].

У справах фонду представлені описи майна церков Миколаївської губернії. В них вказано назви предметів, їх вага, вартість у карбованцях, різновид металу:

- церкви Миколаївського повіту: Петропавлівська (с. Петровське) [24]; Єкатеринська (с. Трихатки) [25]; Аполонівська (с. Матвіївка) [26]; Парутинська (с. Парутіно) [27]; Свято-Вознесенська (с. Пріют) [28]; Свято-Троїцька (Херсонська єпархія) [29]; Свято-Миколаївська (В. Корениха) [30];  Єлизаветградського повіту: Свято-Преображенська (с. Петроострів) [31]; Свято-Миколаївська (с. Старо-Богданівка) [32];

- церкви м. Новий Буг: Нерукотворного образу, Олександро-Невської, Петропавлівської, Різдвяно-Богородничої [33]; Олександро-Невської, Андріївської церков [34];

- єврейські  молитовні будинки та синагоги м. Очаків [35];

- описи інших церков Миколаївської губернії  [36].

Представлені акти про вилучення церковних цінностей з церков Миколаївської губернії, де вказані назва, різновид металу, кількість, вага, вартість вилучених  предметів [37].

У документах фонду також наявні квитанції, видані розрахунково-касовим підвідділом губернського фінансового відділу, які засвідчують факт передачі вилученого церковного майна до фінансового відділу [38].

Цікавим документом є заява від членів комісії з опису церковного майна Свято-Миколаївської (Грецької) церкви до губернської комісії з вилучення та обліку церковних цінностей, в якій грецькі колоністи протестують проти вилучення церковних цінностей, мотивуючи свій протест тим, що дана церква була споруджена і утримувалась іноземцями (греками), а тому має бути звільнена від вилучення церковних цінностей як така, що являє собою історичну споруду [39]. Відповідь губернської комісії з вилучення церковних цінностей на дану заяву серед документів фонду відсутня.

Є заяви громадян з проханням у зв`язку з вилученням церковного майна з церков повернути ікони, котрі їм колись належали, але були подаровані церкві [40].

Крім того, у документах фонду є звернення губернської комісії з вилучення церковних цінностей до члена комісії з передачі церковних цінностей із Свято-Миколаївської церкви, в якому йдеться про відмову у проханні відтермінувати вилучення цінностей у даній церкві. Пропонується в конкретний час з`явитись у храмі для передачі церковного майна виконавчим органам. Крім того, звернення містить попередження про те, що протидія вилученню церковних цінностей викличе притягнення до відповідальності [41].

У документах фонду представлені також протоколи зборів парафіян Касперівської церкви, де розглядались питання про допомогу голодуючим [42].

Слід зазначити, що документи даного фонду  збереглись переважно в гарному стані, проте, в деяких справах  присутні документи зі згасаючим текстом. Фонд досить активно залучають до наукової роботи історики, зокрема у дослідженні знищення інституту церкви в Україні радянською владою.

____________________________________________

Використані джерела:

  1. ДАМО, Ф.р-2801, оп. 1, спр. 1, арк. 55-56, 58; спр 2, арк. 9-15, 19, 22; спр 3, арк. 2; спр.5, арк. 4.
  2. Там саме, спр. 1, арк. 4-10.
  3. Там саме, арк. 12, 18-22; спр.5 арк. 25-30.
  4. Там саме, спр. 2.
  5. Там саме, арк. 5.
  6. Там саме,спр. 1, арк. 15, 28, 31-39.
  7. Там саме, арк. 17.
  8. Там саме, арк. 24, 49-50, 52, 70-71.
  9. Там саме, спр. 4, арк 18; спр. 7, арк. 1-2.
  10. Там саме, спр. 7, арк. 1.
  11. Там саме, арк. 25-27; спр. 3, арк. 8-13, 32-35, 39.
  12. Там саме, спр. 1, арк. 26.
  13. Там саме, арк.41-42, 47, 53; спр. 5, арк. 24.
  14. Там саме, спр. 1, арк. 45-46.
  15. Там саме, арк. 51; спр.7, арк. 3.
  16. Там саме, спр. 1, арк 51.
  17. Там саме, спр.1, арк. 57, 59, 65-66.
  18. Там саме, арк. 84, 93.
  19. Там саме, арк. 107.
  20. Там саме, спр. 3.
  21. Там саме, спр. 6-7.
  22. Там саме, спр. 4, арк. 24-25.
  23. Там саме, спр. 8 арк. 14.
  24. ам саме, арк. 20.
  25. Там саме, арк. 21.
  26. Там саме, арк. 31.
  27. Там саме, арк. 39.
  28. Там саме, арк. 44-45.
  29. Там саме, арк. 46-48.
  30. Там саме, арк. 49.
  31. Там саме, арк. 26.
  32. Там саме, спр. 9 арк. 7.
  33. Там саме, спр. 8, арк. 50-55.
  34. Там саме, арк. 29-30.
  35. Там саме, арк. 61.
  36. Там саме, арк. 62-72; спр. 9, арк. 10-16, 19-24, 32-53.
  37. Там саме, спр. 9, арк. 56-84, 86-103; спр. 10, арк 6-20, 31-43, 48-50, 54-55, 60-62, 69-70,72, 89, 91, 93-96, 100-101, 105,108,111, 114, 133-134, 141, 144-145, 147, 149-150, 164-166, 172, 174-175, 181.
  38. Там саме, спр. 10, арк. 21-29, 51, 65-66, 68, 74-75, 90, 92, 97, 103-104, 109, 115-116, 129, 132, 140, 143, 146, 148, 169, 171, 173.
  39. Там саме, арк. 47.
  40. Там саме, арк. 64.
  41. Там саме, арк. 102.
  42. Там саме, арк. 112-113.
 

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер