До 180-річчя призначення контр-адмірала М.П.Лазарєва начальником штабу Чорноморського флоту і портів у Миколаєві

Друк

Михайло Петрович Лазарєв народився 3 листопада 1788 р. у м. Володимир у дворянській родині. Після смерті його батька указом імператора Павла I від 25 січня 1800 р. Михайло був прийнятий до Морського кадетського корпусу. 23 травня 1803 р. він став гардемарином, служив на фрегаті «Крейсер» на Балтійському флоті.
А далі у числі  30 кращих випускників Морського корпусу Михайло Петрович поїхав на п’ять років до Англії вивчати морську справу. Він плавав в Атлантичному та Індійському океанах, вивчав морську справу, історію, географію та етнографію. 27 грудня 1805 р. М.П.Лазарєв став мічманом, але до Росії повернувся тільки 27 травня 1808 р., де продовжував служити на Балтійському флоті до 1813 р., узяв участь у російсько-шведській війні 1808-1809 рр., воював в ескадрі адмірала Ханікова. 1809-1813 рр. Лазарєв провів у крейсерстві по Фінській затоці і Балтійському морі. 1 лютого 1811 р. він отримав чин морського лейтенанта.
1 вересня 1813 р. лейтенант Лазарєв був призначений командиром корабля «Суворов», який направлявся до Сітхи. Подорожування «Суворова» тривало три роки. На зворотньому шляху Михайло Петрович відкрив групу з п’яти незаселених островів, які були названі ним групою островів Суворова. 1817 р. М.П.Лазарєв був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го ступеня.
Після дворічного плавання у Балтійському морі 1819 р. М.П.Лазарєв разом з Ф.Ф.Беллінсгаузеном відправився досліджувати Антарктиду. Під час цієї експедиції Михайло Петрович командував шлюпом «Мирний». Результати цієї експедиції викликали цікавість усієї європейської наукової спільноти. Було відкрито групу островів маркіза Траверсе, острів Петра Великого і берег імператора Олександра I. Ця експедиція продовжувалась 2 роки і два місяці. Після повернення М.П.Лазарєва підвищили у капітани 2-го рангу через чин.
24 серпня 1822 р. М.П.Лазарєва призначили командиром фрегата «Крейсер», і він відправився у плавання до північно-західних берегів Америки, яке продовжувалось три роки. 1 вересня 1825 р. Лазарєву присвоїли чин капітана 1-го рангу і нагородили орденом Св. Володимира 3-го ступеня.
На початку 1826 р. Михайла Павловича призначили командиром корабля «Азов», яким він командував до 1830 р. Саме на цьому кораблі Лазарєв брав участь у Наваринській битві 1827 р. За виявлену у ній хоробрість був нагороджений англійським орденом Бані і французьким Св. Людовика, йому присвоїли чин контр-адмірала.
У 1830-1832 рр. М.П.Лазарєв командував ескадрою з 4 кораблів, 3 фрегатів, корвета і 1 брига. Ескадра крейсирувала у Середземному та Балтійському морях, обійшла навколо Європи.
Імператор Микола I був задоволений Михайлом Петровичем і 17 лютого 1832 р. назначив контр-адмірала начальником штабу Чорноморського флоту і портів. Наступного 1833 р. М.П.Лазарєва призначили виконуючим обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів та Миколаївського і Севастопольського військового губернатора, а 31 грудня 1834 р. його затвердили на цих посадах (1, с. 203-205; 2, с. 4-25).
У м. Миколаїв Лазарєв мешкав і працював у будинку Головного командира Чорноморського флоту і портів, де зараз розміщено музей суднобудування і флоту. Адмірал розумів, що успіх у суднобудуванні залежить від стану виробничої бази. 1838 р. Михайло Петрович розпочав перебудову Миколаївського адміралтейства, яка продовжувалась більше 5 років. За цей час було споруджено 59 будівель,у тому числі: канатний завод на березі р. Інгул, спеціальна пристань для будівлі суден, нові майстерні тощо. Якщо за перші 45 років існування Миколаївського адміралтейства було побудовано 14 лінійних кораблів, то при Лазарєві за період 1833-1851 рр. їх було спущено на воду 17. До того ж вони мали значну вищу швидкість, краще озброєння. Кращим кораблем Чорноморського флоту того періоду визнано 120-пушечний лінійний корабель «Двенадцать Апостолов», побудований у м. Миколаїв у 1846 р. інженером С.І.Чернявським (2, с. 26-28).
У місті Миколаєві  і Севастополі 1836 р. були засновані статистичні комітети, які очолював Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор. Перед статкомітетами було поставлено завдання: «… получать точнейшие и подробнейшие сведения о состоянии всех частей управления и вообще всех предметов…» (3, арк. 2, 4, 50). Роком раніш за наказом М.П.Лазарєва були затверджені найменування 61-ї вулиці у м. Миколаїв (4,    арк. 9-11).
За розпорядженням М.П.Лазарєва від 3 травня 1844 р. у м. Миколаїв був утворений міський архів (5, арк. 2), що розміщувався в будинку міського магістрату і підпорядковувся міському управлінню. Обсяг робіт, виконуваних архівом, був значним, бо на зберіганні знаходились архівні документи присутственних місць Миколаєва та Севастополя, а також документи всіх військових частин і команд, розквартированих на території військового губернаторства (1, с. 68).
За невтомну діяльність імператор нагородив М.П.Лазарєва орденами Св. Олександра Невського (1837 р.), Св. Володимира 1-го ступеня (1845 р.), Св. апостола Андрія Первозванного (1850 р.) У 1843 р. Михайло Петрович одержав чин повного адмірала.
У 1845 р. Лазарєв відчув перші ознаки хвороби. У січні 1851 р. страждання від рака шлунка примусили  адмірала поїхати на лікування до Одеси, а потім за кордон, у Відень. Там М.П.Лазарєв помер у ніч з 10 на 11 квітня 1851 р., поховано його у Севастополі, у склепі Володимирського собору, будівництво котрого на той час тільки розпочалось. Пізніше там поховали учнів М.П.Лазарєва – адміралів П.С.Нахімова, В.О.Корнілова, В.І.Істоміна, котрі героїчно загинули при обороні Севастополя під час Кримської війни (1, с. 205; 2, с. 30).
1867 р. у Севастополі був споруджений пам’ятник М.П.Лазарєву (6, арк. 2), який не досьогодні зберігся. Іменем адмірала названа одна з площ цього міста.
Великий мореплавець, адмірал, вчений – Михайло Петрович Лазарєв вніс значний внесок у справі укріплення Чорноморського флоту та виховання моряків.

 

Література:

  1. Левченко Лариса. Історія Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (1805-1900): Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – 300 с.
  2. Луцива И.В. Легедарные имена. Михаил Петрович Лазарев. – Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009. – 32 с.
  3. Державний архів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. 230, оп. 1, спр. 207.
  4. ДАМО, ф. 230, оп. 1, спр. 208.
  5. ДАМО, ф.230, оп. 1, спр. 5783.
  6. ДАМО, ф.230, оп. 1, спр. 6150.

 

Головний спеціаліст                                                                                                                                                   О.В.Серединський

 

Анонси

Пошук

Посилання

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер