Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори…
(Ліна Костенко)
Цими днями ми відзначаємо ювілейні 30 років незалежності України. Безумовно, ці роки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – випробовуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті – на здоровий глузд. І не може бути сумніву в тому, що працелюбний народ України в змозі поліпшити життя у своїй власній державі. Тій державі, що вистраждана поколіннями українців, за яку віддано скільки життів і крові, крові наших предків.
Впевнені у безхмарному завтрашньому дні України. Цей день іде!
Українці! Бажаємо нам, щоб життя завжди було яскравим і багатим, як кольори нашого Державного стягу: синім і мирним, як небо, та жовто-золотистим, як пшеничні поля України!
Бадьорості духу, добробуту і щастя кожній українській родині!
